Із настанням нового року українцям обіцяють старт медичної реформи. Анонсують безліч нововведень, які можуть докорінно змінити медицину в Україні. До того ж, запевняють, на краще.

За яких умов реформа може відбутися і що саме буде по-новому в ексклюзивному інтерв'ю UAINFO розповіла  народний депутат фракції «Об'єднання «Самопоміч», заступник голови Комітету Верховної Ради України  з питань охорони здоров'я Ірина Сисоєнко.

Міністр охорони здоров'я Уляна Супрун заявила, що з січня 2017 року українців чекають зміни в лікарнях, як наслідок медичної реформи. У чому саме це буде проявлятися? Де очікувати змін?

Було б дуже добре, якби саме слово «реформа» принесло населенню нашої держави покращення обслуговування в медичних закладах. Але я була б обережна в таких висловах, тому що дуже часто перші особи нашої держави визначають конкретні строки, терміни, яких потім не дотримуються. Так само було з безвізовим режимом, який обіцяють Україні вже багато років. Хвилююся, щоб це не повторилося і з медичною реформою. Реформа -  це в першу чергу зміни, які мають відчути люди. Ці зміни треба запровадити законодавством.

Про яке законодавство йде мова?

Наприклад, протягом двох років роботи парламенту 8 скликання ми боремося за основний першочерговий законопроект в системі охорони здоров'я щодо автономізації лікарень. Цим законопроектом передбачається зміна принципів фінансування системи охорони здоров'я, стає можливим  оплачувати медичну послугу, отриману в медичному закладі. Увесь час існування нашої держави, ми фінансуємо збереження інфраструктури лікарні та заробітну плату медичним працівникам, яка зовсім не пов'язана прямо з результатом їхньої роботи та кількістю пацієнтів. Вважаю, що маємо запровадити інші принципи фінансування: платити за якість, кількість, результат. Таким чином зможемо мотивувати лікарів, медичний персонал до якісного надання послуг, привітності до пацієнта.

Сьогодні однакове фінансування отримують перезавантажені лікарні й ті, де наповненість пацієнтами не досягає і 30%. Це несправедливо. Через це ми маємо ухвалити закон України про автономізацію медичних закладів, який дасть змогу зробити лікарні не бюджетними установами, а неприбутковими підприємствами, зберігаючи форму власності за державою. Це дасть можливість лікарням офіційно отримувати кошти не лише з бюджету, а й зі страхових компаній, від юридичних та фізичних осіб. Єдине - це треба робити прозоро і перераховувати кошти на розрахунковий рахунок лікарні. Важливо викорінити тіньові кошти в лікарнях у вигляді «благодійних» внесків, які контролюють головні лікарі та ті, хто створює подібні системи. Жертвуючи певні суми, пацієнт не знає, на що вони витрачаються. До того ж, цей процес не контролює держава, і податки не сплачуються, хоча суми збираються досить великі.

Законопроект про оптимізацію медичних закладів, який згадуєте, уже розглядався парламентом?

Так, він улітку 2016 року пройшов перше читання. Зараз доопрацьований у комітеті Верховної Ради України  з питань охорони здоров'я  до другого читання, але його проходження  відбувається дуже важко. Народні депутати попередніх скликань парламенту, які раніше очолювали  Міністерство охорони здоров'я і по суті давно беруть участь у керуванні системою охорони здоров'я, чинять супротив  цьому законопроекту в профільному комітеті Верховної Ради України . Але нам вдалося зібрати більшість депутатів комітету і проголосувати за нього. Тепер залишилося тільки винести його в сесійну залу та ухвалити.

Цей законопроект - перший крок до страхової медицини. Ми не можемо читати, якщо не знаємо літер. Говорячи про страхову медицину,  маємо спочатку закласти фундамент, на якому її будувати. Перед тим, як  дати можливість медичним закладам одержувати кошти від страхових компаній чи страхового фонду, спочатку потрібно порахувати, скільки коштує та чи інша медична послуга. Сьогодні, наприклад, ми не знаємо вартості операції з видалення апендициту або лікуванню нежиттю.

Хто має зайнятися цими підрахунками?

Парламент повинен ухвалити нові закони, а вже Міністерство охорони здоров'я на їх основі - підготувати підзаконні акти. Методика розрахунку вартості медичних послуг -  це підзаконний акт, який має розробити МОЗ. Також, у  його компетенції й питання,  пов'язані з договорами медичних закладів. Але зауважу, що парламент у законі України має прописати механізми і принципи для дій МОЗ.

Є кроки назустріч цій ініціативі з боку МОЗ?

Так. Якраз щодо цієї ініціативи зараз маємо рухатися разом, бо часу немає. Ми втратили 25 років, і досі в системі охорони здоров'я існують норми та принципи радянських часів. Прикро, що ми не ухвалили жодного нового закону за цей час, бо люди, які очолювали комітет ВРУ з питань охорони здоров'я, не ухвалили жодного суттєвого законопроекту, щоб змінити щось у медицині. Те, що пропонує реформа, не є українською ініціативою. Ці кроки робили всі пострадянські країни світу. Це те, що рекомендує Всесвітня організація охорони здоров'я всім країнам.

Ви знаєте, майже всі міністри МОЗ декларували ці реформаторські  зміни. Парламенти майже всіх скликань декларували одне і те саме, але нічого не зробили. Коли дивлюся виступи або резолюції колишніх міністрів, представників влади, відчуваю дежавю: усе декларували раніше, але нічого не зроблено. Майже кожного року змінювався очільник МОЗ. А з приходом нової людини, змінювалася команда. Тільки новопризначене керівництво починало занурюватися в роботу, як приходило нове. І так увесь час.  У результаті - знаходимося у постійному процесі лише обговорення реформ. Громадяни України, приходячи до лікарні бачать, що нічого не змінюється. Вони витрачають власні кошти на оплату лікарських засобів, бо немає й мови про безоплатну медичну допомогу. Звичайно, нам постійно нагадують, що право на безоплатну медичну допомогу передбачене в Конституції України. Але ж ця норма не виконується, тому не треба обманювати самих себе. В той же час, держава спроможна оплатити українцям гарантований перелік медичних послуг, до якого має входити екстрена медична допомога, педіатрія, пологи, лікування інфекційних хвороб, вакцинація. Саме на це мають бути витрачені кошти, які ми сплачуємо як платники податків, і це першочергове  завдання держави! Нарешті це зробити.

Дивно, адже українці звикли чути інше. Якщо  гроші є, то де вони?

Неефективно використовуються. Наприклад, витрачаються на опалення приміщень лікарень. Знаєте, в Україні найбільша кількість приміщень закладів охорони здоров'я, ніж будь-де. Українські лікарні -  величезні корпуси радянських часів із великими щілинами у вікнах. Я їх називаю «пам'ятки Радянського Союзу», на утримання яких витрачаються величезні кошти!

Повернемося до медичної реформи. Нові зміни нам обіцяють, що у каретах швидкої допомоги лікарів замінять фельдшери, гроші будуть «ходити за пацієнтом», передбачають укладкння договорів із професійними лікарями, а де їх на всіх набрати? І багато іншого. Чи не занадто болючими виявляться такі зміни?

Те, що я назвала раніше, - загально стратегічні речі, які ми маємо зробити. Повністю підтримую ініціативу МОЗ щодо необхідності профілактики захворювань, щоб потім не шукати кошти на фінансування лікування останніх стадій хвороб. По суті МОЗ стало міністерством лікування. Жодної програми з профілактики немає, тільки програми на лікування. А оскільки у багатьох людей запущена стадія хвороби, то важлива роль екстреної медичної допомоги. У кожній області має бути створена єдина диспетчерська екстреної медичної допомоги, яка має координувати роботу автомобілей швидкої медичної допомоги.

Про які видатки на медицину йдеться у бюджеті на цей рік?

Усього на медицину в Державному бюджеті на 2017 рік  передбачено майже 73 мільярди гривень, що дуже мало. Система охорони здоров'я завжди фінансується за остаточним принципом і дуже прикро, що ми так ставимося до свого здоров'я і здоров'я наших громадян. Треба ідеологічно змінити принципи і ставлення перших осіб нашої держави, які безпосередньо ухвалюють рішення, до фінансування медицини.

Медикам обіцяють підвищення зарплат...

Так, але я вважаю, ми не виведемо лікарів на належний рівень фінансового забезпечення. Необхідно реалізувати принцип «кошти за пацієнтом» і лікар буде отримувати гроші відповідно до кількості та якості наданої медичної допомоги. Як тільки запровадимо цей принцип, тоді лікар, який прийняв у день, наприклад, 50 пацієнтів, заробить за кожного. Лікар, який прийняв 5, заробить відповідно.

Це буде спонукати лікарів ставати більш професійними, ввічливими, турботливими по відношенню до пацієнта, оскільки це стосуватиметься їхньої зарплати наприкінці місяця.

Українці занепокоєні тим, що доведеться абсолютно за все платити після того, як медична реформа  «запрацює»...

Сьогодні пацієнт майже за все платить, але неофіційно. Куди йдуть ті кошти ні пацієнт, ні держава не знають. Знають тільки ті, хто контролює ці фінансові потоки. Тож реформи, повторюю, мають запровадити той гарантований мінімум, який буде безоплатний для кожної людини. На інший перелік медичних послуг, на який у держави коштів немає, маємо формувати механізми страхової медицини - або державний страховий фонд, чи давати можливість зайти на ринок страховим компаніям. Але це після того, як держава почне ефективно використовувати те, що має. Несправедливо  неефективно  розпоряджатися наявними ресурсами і думати про додатковий збір податків на страхову медицину.

Поняття «страхова медицина» красиво звучить, коли пропонуємо її мешканцям міст. А якщо говоримо про районні центри, села? Як їм бути?

Зараз формуються  госпітальні округи, куди входитимуть міста, райони, села. Вони створюватимуть єдиний медичний простір у межах єдиного госпітального округу. Важливо, щоб пацієнти, які проживають на території цього округу, могли звертатися до необхідного профільного медичного закладу по допомогу.  А якщо кошти «йдуть» за пацієнтом, то немає значення, звідки він приїхав - із села чи міста. Куди він звернеться за медичною послугою, туди й направлять встановлену  суму. Але це наше майбутнє. Впевнена, що в 2017 році до цього результату ми ще не прийдемо.

Чому так вважаєте?

Зараз МОЗ має готувати всі ці документи, а уряд  - ухвалювати. Необхідно додатково вчити головних лікарів, менеджерів в галузі охорони здоров'я. Якщо все буде відбуватися системно та відповідально, як декларують  посадовці на камери телебачення, то дай Боже, щоб через два роки так і сталося. Як народний депутат і заступник голови комітету ВРУ з питань охорони здоров'я, вже дуже добре бачу, чия це відповідальність. Хочу сказати, що в першу чергу це відповідальність профільного комітету ВРУ. Мені прикро, що ми часто знаходимося у боротьбі за політичні інтереси і, на жаль, медицина стає одним із інструментів, якими робиться політика. Це дуже прикро. Вважаю, що спекуляцій на здоров'ї та житті людини бути не може. Хотілося б, щоб політика була після питань медицини.

Реформаторські настрої щодо медицини сприймаються суспільством досить неоднозначно. Одні схвалюють нововведення, інші - заперечують. Про які оцінки відомо вам?

Людям набрид популізм. Лікарі екстреної медичної допомоги звільняються з роботи, бо за копійки, які отримують, працювати в складних умовах неможливо. Ситуація призводить до того, що лікарі виїздять за кордон, де їх охоче беруть на роботу і дуже цінують, бо українські лікарі виживали всупереч умовам, які їм створювала держава. Вважаю, ми повинні відійти від популізму. Треба  якомога менше  проводити прес-конференцій, озвучувати заяв від МОЗ та уряду, а більше демонструвати конкретних справ.

Вам комфортно працюється з нинішньою очільницею МОЗ Уляною Супрун?

Мені комфортно працюється з кожним Міністром охорони здоров'я, який робить щось, а не обіцяє.

А з Олександром Квіташвілі?

Так.  І з Уляною Супрун також  комфортно працюється над ініціативами, які є добрими та ефективними. Проте законопроект про автономізацію медичних закладів, про який говорили на початку, був запропонований саме Квіташвілі. Це його ініціатива, яку він вніс до парламенту. Але народні депутати, яким важливіша політика, відхилили його. Натомість, із таким же змістом під своїми прізвищами внесли в парламент переписаний інший варіант законопроекту.

Я буду підтримувати кожного наступного міністра, який приходитиме з добрими ініціативами і намірами. Не має значення його прізвище, зовнішній вигляд чи національність. Коли бачу конкретні справи, які будуть на користь людям, буду його підтримувати. Буду робити так і далі - підтримуватиму не просто людей на посадах, а їхні ініціативи і роботу. Або критикуватиму і вимагатиму змін.

Вважаєте, пропоновані реформою зміни принесуть хороші результати?

Я підтримую їх, але хвилююся, щоб ці зміни були дуже якісно проведені. Між декларацією і тим, як воно має бути зроблено, величезна прірва тяжкої роботи. Зараз бачу, що є певні моменти в реалізації, які МОЗ не дуже розуміє. Я пропоную їм допомогу або висловлюю свої зауваження. Роблю це системно, бо важливий кінцевий результат.

Певно, треба ж ще звернути увагу на підвищення кваліфікації лікарів, виділити кошти на їхню освіту, викорінити корупцію в медичних закладах освіти...

Ох, це окреме питання, на яке згодом зможемо поговорити.