Усе тут правильно. Але щодо слова "мрія" варто уточнити, що не зафіксоване воно лише до середини ХІХ ст. Бо вже 1869 року його вживав Іван Нечуй-Левицький у повісті "Причепа", а також Ганна Барвінок. Автором слова вважають Михайла Старицького. Хоча це все, звісно, жодним чином не дискусійна заувага, бо думка Андрія Бондаря слушна. Окрім одного.

Читайте також: Архаїзатори проти ретроградів: війна розширювачів із поглиблювачами

Словник Кримського не можна вважати застарілим уже тому, що йому просто не дали застаріти. Його тупо вбили разом із його творцями. А потім убивали самі слова, укладали русифіковані словники, наближаючи російську й українську мови. Й на багатьох фронтах перемогли.

Наукова термінологія, розроблена в 1920-их роках, теж була знищена, але не застаріла, а ми користуємося русифікованою.

Читайте також: Від українізації до русифікації: як більшовики позбавляли українців рідної мови

Тепер молоді чітачі, чітаючі щьось, щьо для них незрозуміле, дуже обурюються репресованими словами. Чому б тоді не обуритися взагалі творчістю Підмогильного, який у своїх перекладах уживав дуже багато власне тих остракізованих слів? Про Перепадю й Лукаша мовчу, бо на такі високі злети теперішній читач просто не готовий.