Критикуючи колег по опозиції, Анатолій Гриценко дуже часто має рацію, на жаль. Є за що. Вчора так точно було, бо певна кількість депутатів підставила своїх лідерів і колег по фракції, не проголосувавши за закон про скасування пільг. Певен, йдеться не про окрему політичну позицію, а про брак дисципліни. Це – єдиний індикатор, за яким опозиція відрізняється від влади не в кращий бік.

Будучи правим за змістом, форму для самовираження Анатолій Степанович знаходить якусь не дуже офіцерську. На відміну від полковника Гриценка, я лише молодший сержант, але те, що я своїми личками встиг засвоїти за півтора роки служби, не залишає сумнівів, що армійські друзі не були б у захваті, якби очі на їхні недоліки Гриценко відкривав через кляузи у «Красную звезду». А тим більше через сюжети на «ворожих голосах».

Технологія проста як двері. Гриценко, ніби вболіваючи за ефективінсть опозиційної роботи, скромно випорожнюється на колег на блозі чи на сторінці у «Фейсбуці». При всьому різномаїтті тем думка кожного разу одна й та ж: всі дурні, один розумний, помиляєтья кожен, крім одного.

За кілька годин впливовість соціальних мереж демонструє канал «Інтер», який за записами Гриценка слухняно готує сюжет неначе за темником.

Я довго не хотів про це писати. Роки товариських стосунків з Гриценком багато чого варті. Та істина дорожча. Але окремі, здавалося би випадки, вибудовуються в чітку і сумну тенденцію, яка вчора знову підтвердилася на «Інтері».

І якщо Анатолій Степанович в таку гру з головним каналом Януковича бавиться наосліп, це не значить, що він не розуміє, на чий млин ллється та вода. Чого тут точно нема, так це турботи за спільну опозиційну справу. І жодного висновку з трагічних наслідків публічної війни в демократичному таборі, яка і призвела Януковича до влади.

Олег МЕДВЕДЄВ