Перепоховання Олександра та Віри Кандиб відбулось і відбулось цілком достойно. МЗС доклало серйозних зусиль для термінового перевезення праху до України. Мінкульт під головуванням Євгена Нищука зміг зібрати міжвідомчу робочу групу, яка ефективно розв'язувала всі оргпитання.

Режисер Сергій Проскурня, залишаючись у медійному затінку, продумав усю поховальну церемонію від А і до Я. Найкращий експромт – ретельна підготовка.

Світлини – Андрія Ковальова

Можна досхочу критикувати українську державну машину, але цього разу вона впоралася зі своїм завданням.

Отже, все було так пристойно, що на певну мить мені здалося, що я живу в Україні. Ну, ви зрозуміли – в тій Україні про яку ви мрієте, про яку ми мріємо.

Читайте також: Прах Олександра Олеся та його дружини повернули в Україну

Однак, не слід поспішати видавати бажане за дійсне. У справі вшанування видатних українців потрібно зробити ще дуже багато. Те, що зроблено, – лише заявка на масштабне переосмислення ролі українських політемігрантів, до яких, безперечно, належав і Олександр Олесь.

По-перше, земельну ділянку на території Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника слід належним чином оформити як Алею почесних поховань представників української військово-політичної еміграції. Аби поряд з могилою Олександра Олеся могли з'явитися поховання інших достойних українців, могилам яких загрожує, як казали на еміграції, – "загладження". Якщо простіше – могила Олександра Олеся повинна стати лише першою на щойно створюваній Алеї.

По-друге, в середмісті Києва повинен постати Український національний пантеон. Це інший об'єкт, що відрізняється від Алеї почесних поховань представників української військово-політичної еміграції за своїм змістом, функціями та розташуванням.

Пантеон – це не цвинтар і не алея почесних поховань у центрі столиці. Пантеон – символ державності, місце ушанування тих, хто присвятив життя Україні, хто зробив винятковий внесок у здобуття Україною державності. Пантеон повинен відображати тяглість нашої історії: від княжої Русі і до сьогодення. Осердям цього сакрального місця може бути могила українського воїна, загиблого в російсько-українській війні (2014-2016 рр.).

Читайте також: Чому зникають могили видатних українців?

Тут мали би постати як кенотафи найвидатніших українців, так і реальні поховання, перенесені до пантеону. Однак загалом таких могил буде десяток-два, не більше. Лише ті, без кого б Україна не відбулась. Головне призначення пантеону – об'єднати живих, стати місцем, де пересічна людина відчуватиме гордість за свою країну, причетність до історії великого народу. Значення такого місця для національної консолідації й утвердження ідей державності та соборності важко переоцінити. Пантеон стане важливим і дієвим інструментом виховання української молоді, місцем найважливіших церемоній та урочистостей: вручення високих державних нагород, складання присяги військовими, відзначення Дня незалежності, Дня Конституції, Дня Державного Прапора тощо. У пантеоні цілодобово нестимуть почесну варту бійці Окремого полку президента України, а зміна почесної варти стане одним із ритуалів столиці, споглядати який приходитимуть і кияни, і туристи.

Однак поки це лише мрії про ту Україну, яка не словами, а справами вшановує своїх національних героїв. Попереду багато роботи, яка потребує підтримки українського суспільства. Адже загальнонаціональні проекти неможливо реалізувати самими лише законами та указами – потрібне бажання і розуміння громадськості.

Павло ПОДОБЄД, "Тиждень"