Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 27 лютого

Як суди не дають знати про відпустки своїх суддів

Чому суди відмовляються надати інформацію щодо відпусток, коли судді не могли ухвалювати рішень? Можливо й тому, що таким чином можна дізнатися, чи не ухвалювали вони рішення поза межами суду. Нагадаю, 2015 року прокуратура Києва провела обшук в Окружному адміністративному суді Києва для доказів ухвалення суддями рішень, коли вони перебували за кордоном. Обшуки в Окружному адміністративному суді Києва не мали ніяких наслідків. Справа так і не потрапила до суду, найімовірніше, її закрили. Про це інформували самі судді Окружного адміністративного суду Києва.

"Гіркі жнива" – чому це прорив

У стрічці є персонажі, котрі замість скиглити і плакати, що біда-біда, беруть шаблю і кришать московита. На екрані, в популярному кіно, що розраховано на максимально широке глядацьке коло (а значить, не надто вибагливе до нюансів режисури тощо), з'явився українець, який може дати духопеликів московитові. Знаєте, чому це прорив? Бо ми звикли до ролі жертви. Нас усі ображають, притискають, гноблять, а ми лишень тужливих пісень співаємо. Натомість сюжетних ліній, котрі б народжували колоритних і фактурних персонажів, котрі не ламалися, не здавалися і навіть на смерть ішли із хижим прищуром, – хмара.

Російським окупантам і колаборантам ОРДЛО кортить позбутися блокади

Я постійно відстоюю ідею того, що вирішити конфлікт на Донбасі неможливо лише військовим, політичним або дипломатичним шляхом. Це гібридна війна. У ній все взаємопов'язано. Щоб із найменшими втратами вирішити ситуацію, повинен бути пакет дій, чітко поєднаних між собою в усіх цих сферах. Ця гібридність виявляється не тільки на рівні Україна-Росія, вона проявляється і на регіональному, і на глобальному рівні – тобто на рівні взаємин Україна-Європа, Росія-Європа, Україна-США-Росія-США. Ось така дипломатія і такі політичні кроки мають бути вжиті на всіх рівнях.

Страсті за Казимиром: боротьба за українського Малевича триватиме

Із Малевичем багато проблем. Він народився в Києві, у польській родині. Вдома в сім'ї говорили польською мовою, оточення поза сім'єю було переважно українськомовне. Згодом, уже в кінці 1920-х, коли Малевича запросили викладати в Київському художньому інституті, він писав в анкетах "українець", а після звільнення з інституту й повернення до Ленінграда заявляв, що більше не хоче бути українцем. Проте незадовго до смерті в автобіографічних записках він згадував про себе і свого друга курського періоду Льва Квачевського, що обидва вони були українцями.

Ще один американський генерал, якого ми полюбимо. ВІДЕО

Уже зараз оглядачі помічають, що МакМастер, у притаманній "правильним військовим" упевненій чіткій безкомпромісній манері, висловлюється таким чином, що прямо заперечує позицію Трампа. Зокрема, генерал уже дав команду відповідним службам припинити говорити про ІДІЛ як про радикальну чи екстремістську ісламську організацію (цією термінологією користується Трамп), на тій підставі, що ідеологи ІДІЛ спотворюють віровчення ісламу, отже не можуть бути ісламістами. Ну, і про Росію генерал говорить як про військового суперника. Без реверансів у бік її "сильних лідерів". Мені подобається ця логіка і спосіб аргументації.

Мощі адмірала Ушакова чи свинячі кісточки – нова афера шахраїв із Московського патріархату. ФОТО

Пропонують для лікування, кодування від алкоголізму та зміцнення потенції. Це "диво" можна побачити в МАФі Московського патріархату, який втулили на території Національного музею історії України (Київ, вул. Володимирська, 2). Ця самозабудова зі присмаком мракобісся і сатанизму має на меті захоплення історичного фундаменту Десятинної церкви. А Ушакова жаль. Лежав собі спокійно з 1817 року в цій могилці, аж доки в 2001-у МП не канонізував його. Чого не зробить російська церква, щоб дати російській владі підґрунтя для територіальних претензій.

Завтра відбудеться генеральна репетиція весни – Діденко

Завтра – генеральна репетиція весни. Й уже у вівторок відбудеться відкриття цього щорічного дива, яке чекаєш, знаєш, що прийде, тоді десь у січні думаєш, що це ніколи не скінчиться, тоді ти падаєш на ожеледиці, не можеш дихати від пекучого морозу, сльози котяться і від морозу, і від безнадії, і що ця Антарктида тут назавжди. А потім приходить 28 лютого і ти розумієш, що ніколи, ніколи не треба впадати у відчай і не вірити, бо ось уже вона, весна, залишилися всього одні двері. І все! І тому все ж затримаємо подих для "ура" на одну мить і поглянемо, що там завтра в Україні.