Про другі роковини ущухлих Мінських угод довелось нагадувати. Днями гряде ще одна сором'язливо замовчувана дата.

17 березня минулого року помпезно прийнята амбітна постанова Верховної Ради "Про заходи з реалізації рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності".

Її сутність: "Визнати Рекомендації Місії Європейського Парламенту як основу для внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України".

Її тодішні перспективи: "Захід нам допоможе! Доконати парламент". Допоміг. Хоч і ненавмисне.

Місія Кокса як гальмо

Бюрократична класика: хочеш завалити справу – утвори комісію. Напружуватись не довелось, комісію створив Європарламент. Бери вище – Місію, "Місію Європейського парламенту з оцінки потреб під головуванням Пета Кокса, Президента Європейського парламенту 2002-2004".

Доки чекали манни від Місії, доморощену парламентську реформу згорнули. На перші півтора року каденції: від 27 листопада 2014-го до 17 березня 2016-го.

Читайте також: "Невчасність дострокових виборів" – локшина для електорату

Потому закатали рукава й рекомендували спікеру "створити за участю голів депутатських фракцій (депутатських груп) та голови української частини Парламентського комітету асоціації робочу групу для підготовки і сприяння реалізації у співпраці з Європейським Парламентом плану заходів".

Минув іще рік: ні плану, ні групи. Каденція добігає екватора, а "парламентська реформа" доповзає ... Нікуди вона не доповзає, бо те, чого немає, не літає і не повзає.

Місія Кокса як дороговказ на манівці

Узбіччя 1. Про світле комітетське майбутнє і парламентських бомжів

Немає роботи – потрібна імітація. Знову допомогли Рекомендації Місії.

Рекомендація №17 "У структурі Верховної Ради наступного скликання пропонується передбачити меншу кількість комітетів (орієнтовно 20), які повинні чітко співвідноситись зі сферами відповідальності міністерств".

Рекомендація №18 "Для забезпечення пропорційного представництва народних депутатів у парламентських комітетах та парламентських делегаціях пропонується, починаючи з наступного скликання Верховної Ради, запровадити методику розподілу посад за принципом "д'Ондт".

За них і ухопились, їх і опрацьовують. Спокусило народних обранців не скорочення кількості комітетів із 27-ми до 20-ти. З відповідним скороченням кабінетів, машин, вертушок. Навряд чи спокусив їх і мудрий принцип "д'Ондт".

І до ворожки не ходи: запали в депутатське око і душу магічні слова "починаючи з наступного скликання". Хоч усім ясно – тема неактуальна і марна: наступне скликання все одно зробить по-своєму.

А скликання поточне мало би хоч розподілити по комітетах 24-х колег, які поза комітетами: зарплату одержують, а робочого місця не мають, такі собі парламентські бомжі. А ще розглянути десятки заяв про бажання перейти з одного комітету до іншого, таких собі парламентських відмовників.

Кому невідоме класичне: з нового року, місяця, понеділка почну нове життя! Життя парламенту вимірюється скликаннями, чого б скоріше не почати нове парламентське життя новим скликанням?

Узбіччя 2. Етичний кодекс для неетичних дебоширів

Як нормальна кількість комітетів відкладається до наступного скликання, так нормальна поведінка – до запровадження Етичного кодексу.

Кодекс активно, не скажу розробляється, обговорюється групою молодих енергійних депутатів, за поблажливого споглядання влади – чим би діти не тішились...

Воно й справді: буде кодекс чи не буде, такий чи сякий, яка різниця?

Є кодекси кримінальний і про адміністративні правопорушення. І що з того народним депутатам? Є Конституція з депутатською присягою (ст. 79) і зобов'язанням голосувати особисто (ст. 84). І що з того народним депутатам? Є, зрештою, Божі заповіді, загальнолюдські цінності, звичаєве право.

Кому для моральної поведінки цього мало, того що Етичний кодекс на праведний путь наставить?

Тема Етичного кодексу теж спирається на Місію: "Необхідно розробити та інституціоналізувати у ВРУ Кодекс поведінки народного депутата. Впровадження Кодексу поведінки повинне відбуватися із урахуванням принципів всеохоплюваності, консультативності, та прозорості та у відповідності до кращої світової практики" (Рекомендація №52).

Радий за найкращі світові практики, де на часі етичне регулювання делікатних нюансів. А нам що писати: перш як заїхати у вухо, чемно підніми капелюха?

Заради справедливості відзначу, що це не перша спроба. Надибав проект Кодексу доброчесної поведінки народних депутатів України ще від 2009 року. Були й будуть інші, та доки нас дуритимуть ніби кримінальників з мандатами слід вгамовувати школярськими прописами, про який цивілізований парламентаризм мова?

Узбіччя 3. Асфальтовані путівці і потрощені магістралі

Рекомендації Місії №22 – №29: "Відкритий парламент» впали на здобрену ниву. Електронна Верховна Рада має давню традицію. Ще пункт 24 Тимчасового Регламенту Верховної Ради першого скликання передбачав електронне голосування. Це 1990-й!

Далі було різне, але лютий 2014-го надав новий імпульс. Досить подивитися парламентський сайт. Його не впізнати: ліпший дизайн, більше інформації, модерні опції: громадське обговорення та електронні петиції.

Та щось муляє око. Перший парламент незалежної України автоматизував ключову функцію – голосування. А нововведення стосуються тільки допоміжних, дорадчих: інформація, петиції, обговорення.

Читайте також: Нинішній стан справ у парламенті послаблює країну – думка

Якщо зважити, що й рішення комітетів не мають юридичної сили (обов'язковості), і Етичний кодекс її не матиме, то проглядає жорстка лінія: реформувати тільки другорядне. Це якби асфальтували путівці, а магістральні шосе залишити вбитими, як траса Київ – Одеса.

Між тим, перезріли очевидні й технічно нескладні рішення з ключових потреб: біометричні параметри кнопки для особистого голосування. Як біометричний паспорт.

Відмова від паперового обігу законопроектів. Досить ліси вирубати для тиражування спаму, кому треба – роздрукує. Тут не тільки економія, технологія міняє свідомість. Із дяківським пером за вухом не створити модерної інноваційної держави, а комп'ютер недоречний при печерному поділі шкури мамонта.

Державні пріоритети і депутатські забаганки

У країні війна. У країні криза. Країна конче потребує якісного, ефективного парламенту.

Такого немає. Тому потрібна парламентська реформа. Ніхто не заперечує, але як її творить Верховна Рада – дивися вище.

Відмінність національних і депутатських пріоритетів настільки разюча, що їх не порівняти навіть з інопланетянами. Останні б озирнулись, огляділись, перейнялися потребами аборигенів, гляди і запропонували би щось путнє.

А ці? Ділять майбутні комітети, обмислюють мертвонароджені кодекси, асфальтують путівці на манівці. Й, о диво, знаходяться люди, які захищають такий парламент від перевиборів!

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO