Традиційно намагаюся не писати на теми, які не є предметом професійних занять. Але спостерігати за сьогоднішнім, 21 березня, голосуванням у Верховній Раді за аудитора НАБУ було цікаво. І гірко. Особливо на тлі вчорашніх, 20 березня, комітетських слухань в Конгресі США щодо питання Росії і Трампа.

Незалежний аудитор покликаний давати безсторонню об'єктивну професійну оцінку. Тому не погоджуюся з Олегом Ляшком, що це ганьба, що ми не знайшли кандидатів серед українців. Українці безперечно можуть бути не менш професійними, ніж будь-хто інший. Але коли мова йде про такі резонансні справи, як оцінка антикорупційного бюро, то вірогідність незаангажованості іноземців все ж таки вища.

Читайте також: В антикорупційні органи намагаються уживити ген корупції – нардепка

Хоча українська влада у вигляді фракції НФ за підтримки фракції БПП і (о диво!) Опоблоку намагалися внести корективи й у це правило. Відстоюючи свого кандидата, хтось із народофронтівців апелював до демократії, мовляв, із двох обирати демократичніше.

Наявність альтернативного вибору для демократії нічим не важливіша за дотримання процедур. Тому благом для демократії було б, якби обидва кандидати пройшли однакову процедуру схвалення перед винесенням питання до зали для голосування.

Також для демократії важлива транспарентність – відкритість мотивів прийняття рішення. Тому зовсім недаремними були запитання, звідки взялась альтернативна кандидатура до професійних рис і біографії якої виникає так багато запитань. Без розуміння мотивів тих, хто приймає чи пропонує рішення, демократичні процедури стають лише способом маніпуляцій і не більше.

Ну, й назагал парламентська більшість мала дуже незрозумілий вигляд: заварити черговий скандал, підірвати довіру до себе і власного протеже нетранспарентністю й ігноруванням процедур (що, як на мене, не є обов'язковим, якщо коаліція має більшість), скористатися при голосуванні послугами нібито політичних опонентів – і не досягнути результату... Це називається обкалятися по самі вуха. І це вже традиція.

Читайте також: Колапс державних інституцій: програємо ми всі

А питання вирішувати потрібно. І тепер уже, напевно, потрібно вносити до залу щонайменше дві кандидатури. Але однаково достойних і незалежних аудиторів. І чесноти та незалежність обох або й трьох має бути підтверджена в ході офіційних парламентських / комітетських процедур.