2 травня федеральна канцлерка Німеччини Ангела Меркель повинна приїхати з офіційним візитом до Росії, пише у своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Однак, гадаю, відносини Путіна та Меркель зайшли занадто далеко, щоб чекати якихось реальних змін.

Меркель вже сказала, що Путін існує у паралельній реальності. З іншого боку – Путін не ставить на перемогу Меркель цього року, хоча вона цілком імовірна. А значить, ніяких різких заяв або різких кроків до виборів у Німеччині робити не стане. Й іще одне: Путін рухається за траєкторією, мета якої (визнає він це чи ні) максимальна дестабілізація в Європі. Він свідомо підтримує найбільш екстремістські прояви, чи то правонаціоналістичні або лівокомуністичні, будь-які, аби вони ускладнювали ефективний розвиток і стабілізацію європейського співтовариства. Оскільки сприймає її як шкідливу, небезпечну політичну альтернативу. Вона занадто близько до Росії, вона показує, як можна жити багатше, цікавіше, різноманітніше, з меншою часткою військово-патріотичного чаду і воєнних витрат. Тому його інтерес – дестабілізація. Через підкидання грошей Марін Ле Пен, втручання в електоральні процедури за допомогою хакерів, через фальсифікацію або нефальсифікацию дискредитуювальних матеріалів в інтернеті – всіма засобами.

Читайте також: Перемовини щодо Донбасу: чому участь Меркель – дуже важлива

Проблема в тому, що Меркель це прекрасно розуміє. І, звичайно, вона може приїхати зі пропозицією до Путіна – припинити займатися такими справами. В обмін на налагодження нормальних економічних відносин. Але Путін зайшов занадто далеко. Він може зробити вигляд, обдурити, розвести. Але йому вже не повірять.

З іншого боку, якби зовсім не було надії на якісь домовленості, то Меркель, як раціональна людина, не стала би приїжджати. Так що зараз радше за все відбудеться спроба створити якусь нову систему відносин. Путін добре розуміє, що американський проект закінчився поразкою: поява Трампа ніяк не поліпшила міжнародні позиції Росії. І в новій ситуації, яка виявилася набагато гіршою, ніж розраховував Путін зі приходом Трампа, йому доведеться домовлятися з Європою. Правда, в нього залишився занадто вузький коридор можливостей.

У Росії дуже погана економічна ситуація. Кажуть, щось налагоджується, але в статистиці застосовуються інші методики розрахунку. Картина благополуччя – намальована. Ситуація погіршується, і це всі розуміють. Розрахунок на те, що Трамп стане працювати на Москву, оскільки користувався підтримкою Москви на виборах і залежить від того, що Москва цю інформацію може злити, закінчилися прямо протилежним чином. Інформація все одно злита, а Трамп змушений тепер демонструвати антиросійську жорсткість, оскільки будь-який проросійський крок негайно буде інтерпретований як спроба задобрити Путіна, розплатитися з ним за підтримку.

Читайте також: Неправильне рішення: заклики до перезавантаження відносин із Росією

У Європі Путін втрачає статус політика і набуває статусу вигнанця. Хоча преса спробує подати факт приїзду Меркель до Москви як доказ могутності Путіна. Але він могутній у негативному сенсі. Змінити ситуацію на краще він не може, оскільки ресурсів немає. Може лише погіршити. Ось такий у Путіна коридор можливостей. Звичайно, він ще може скинути на Європу атомну бомбу (чим, до речі, теж лише погіршить ситуацію), тому з ним доводиться домовлятися. Але рівень взаємовідносин із кожним разом знижується.

У свій час Путін був членом вісімки – елітного клубу провідних країн світу. Звідти він вилетів. Зараз багато хто думає, що він збільшив свій політичний вплив – мабуть, так, але знову ж у негативній конотації. І ось парадокс: він може зробити гірше й собі зокрема. Втім, у цьому і полягає жах його "коридору", мовляв, а гори воно все вогнем. Ось європейцям ця логіка глибоко чужа, вони весь час намагаються зафіксувати ситуацію і її поліпшити. Якщо ж Путін почне покращувати ситуацію, він починає програвати, адже що Росія може запропонувати, крім гасу? А гас падає в ціні. І хто взагалі з ним буде говорити, як вз господарем нафтової лавки? Він же не саудівський монарх.