2005 року я дотримувалася непопулярної позиції, що не "Євробаченням" єдиним і не лише " Гринджолами" (дуже органічними і щирими на Майдані) має жити краіна, а культура і гуманітарний простір не обмежуються тільки поп-музикою.

Читайте також: Що казати, коли Росія переможе на "Євробаченні" в Києві

Друзі, чи не забагато про один музичний конкурс? Так, це важливо, але, може, не варто зациклюватися? Чому ми не ведемо таких бурхливих дискусій про присутність українських видавництв і літераторів на книжковій ярмарці в Лейпцигу, чому нас не мучить відсутність українського кіно на Берлінале й у Каннах, чому ми не обговорюємо з такою ж емоційною наснагою бієнале у Венеції? Чи театральні фестиваль в Авіньйоні. 

Читайте також: Зневажений фронт: хто на барикадах культурної дипломатії?

Україна має на гідному рівні провести "Євробачення", це важлива презентація нашої країни. Але не обмежуймо наш світогляд і уяву про сучасну культуру одним пісенним конкурсом. Хай росіяни живуть своїми кобзонами, лазарєвими й іншими. А європейська культура – це не лише поп-музика .