Це все-таки страшенно цікаво. Я продовжую досліджувати реакцію на участь молоді в політичному житті.

Панівна думка – молоддю маніпулюють, молоді ще рано в політику. Служити на благо Вітчизни у 18-ть це гаразд, а виходити на акції протесту – аж ніяк. Якщо ти ще не заробляєш гроші, то політикою не можна цікавитися. Це небезпечно, бо тобі зламають життя.

Читайте також: Чому не можемо порозумітися із росіянами у ставленні до протестів

Власне, це різні сторони одного і того ж явища: середнє і старше покоління оберігає свій соціальний договір зі владою від молоді. Чому оберігає? Цитую:

"Как в 1991-м взяли, суки, сломали уклад жизни целой страны. За 25 лет как-то отстроили мы быт. Хорошо или плохо – другой разговор. Только-только стало понятно".

Ви скажете, що конфлікт "батьки й діти" був завжди. Я вам скажу, що ні. Зараз у Німеччині, наприклад, якщо заміряти морально-етичні цінності, "скрєпи", перспективи, прагнення, мрії тощо, то молоде покоління нічим не відрізняється від батьків і навіть від бабусь-дідусів. Конфлікту поколінь нема взагалі.

В Україні (за моїми власними відчуттям), діти й батьки спільно ламали систему, побудовану дідами і бабцями. Виразного конфлікту дітей і батьків не проглядається. Ми спостерігали купу прикладів, коли батьки з дітьми разом в АТО або на барикадах.

Читайте також: Покоління Путіна: кримське знеболювальне добігає кінця

А в Росії накльовується щось на кшалт справжнього конфлікту поколінь. Молодняк не знав нікого, крім Путіна. Але йому відверто некомфортно. Я бачу батьків, які кинулися захищати своїх дітей у Росії, але їх небагато. Більшість батьків, схоже, забирали дітисьок із поліції з паском. Цікаво, як це буде розвиватися.