У вівторок, 18 квітня, представники ОБСЄ, СБУ й офісу омбудсмена Лутковської вже були в Маріуполі, аби, згідно із досягнутими в Мінську на гуманітарній підгрупі й на Тристоронній контактній групі домовленостями, розпочати нарешті опитування сотень осіб, що перебувають у пенітенціарних установах, яких можливо, згідно з українським законодавством, звільнити від подальшого відбування покарання лише заради звільнення наших заручників в ОРДЛО.

Однак процедура верифікації так і не розпочалася, в останню хвилину російські окупанти й колаборанти ОРДО під надуманими приводами відмовилися від цього й забажали знову повернутися до обговорення вже сто разів обговореного і сто разів пережованого на черговій зустрічі в Мінську.

Читайте також: Російські окупанти й колаборанти утримують 121 заручника – Геращенко

Тактика ОРДЛО та їхніх російських кураторів очевидна – заблокувати процес звільнення заручників, повністю виключити з гуманітарного діалогу міжнародні гуманітарні організації. Спочатку ОРДЛО категорично відмовилися від участі у процесі звільнення заручників Міжнародного комітету Червоного хреста, потім, після двомісячних (!) переговорів і вже досягнутих домовленостей (!) заблокували ООН, тепер їх не влаштовує ОБСЄ, хоч місія цієі організації напряму залучена до мінського процесу, а її представники є координаторами ТКГ і всіх груп.

Позиція ОРДЛО виписана в Кремлі – вивести на двосторонній прямий діалог, начебто РФ у цьому конфлікті не існує, буцімто це "громадянський конфлікт", а не зовнішня агресія. Але мінський формат – це не московський, не донецький і не луганський формат. Це тристоронній діалог між Украіною, ОБСЄ і РФ . Таке рішення прийняли лідери нормандського формату і саме таку позицію неухильно відстоює і займає Україна в ТКГ, де вирішуються всі питання і де приймаються рішення, які всім треба виконувати, а не симулювати.

Зрив верифікаціі – це повтор сценарію зі зриву відкриття КПВВ у Золотому (Україна відкрила пункт у березні 2016, але він і досі не працює, заблокований ОРЛО), це повтор невиконаних обіцянок минулого року зі звільнення заручників до Великодня (російські окупанти та колаборанти ОРДЛО пообіцяли на ТКГ і потім забули про це) чи підлітків на Новий рік (вони всі й досі в тюрмі, колонії, СІЗО – й наші військові, й діти).

Очевидно, що оцінку цим діям мають дати в нормандському форматі, лідери якого, зокрема – президенти України та Франціі та канцлерка Німеччини, мають чітку й однозначну позицію щодо негайного та безпосереднього залучення міжнародних гуманітарних місій до гуманітарних процесів і допомоги Донбасові, до пошуку зниклих, звільнення заручників. Щодо ОБСЄ, то це взагалі нонсенс, бо ця організація напряму залучена до мінського процесу.

Читайте також: Деокупція Донбасу: потрібні закони про амністію та колабораціонізм. Що вони мають передбачати

Також очевидно, що ОРДЛО та їхній російські куратори шукають усе нові й нові приводи зірвати звільнення заручників, бо їм вигідно, щоб це було заблоковано, й тема заручників використовувалася зокрема й для внутрішньої дестабілізації та колотнечі, через знущання над родинами заручників цією невідомістю і неможливістю змінити ситуацію, витягти хлопців, рішення про звільнення яких приймаються в Кремлі. Поки що не приймаються, точніше, бо Москві потрібні заручники для шантажу і торгу.

P. S. Питання звільнення заручників й участь у цьому міжнародних організацій обговорювалася і під час останніх переговорів у нормандському форматі. Це я всім розумникам, які вимагають змін форматів тощо. Питання не формату, а виконання Росією домовленостей і зобов'язань. Можна створити десять майданчиків і п'ять форматів, домовитися, але потім РФ і її маріонетки просто відморозяться і зроблять вигляд що "их там нет и они ни при чем, не слышали, не видели, не понимают, о чем речь".