Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 28 квітня

У Януковича конфіскували $1,5 мільярда – РНБО

Рішення суду про перерахування до державного бюджету України 1,5 млрд дол. США, заарештованих на рахунках колишнього президента України Віктора Януковича і його оточення, набуло законної сили сьогодні. Керівництво "Ощадбанку" приступило до виконання рішення суду і разом з Державним казначейством оформлюють ці кошти на державні рахунки. Секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Турчинов і генеральний прокурор Юрій Луценко доповіли президентові Петрові Порошенку про конфіскацію у державний бюджет вкрадених режимом Януковича коштів.

70 років операції "Вісла": як "остаточно вирішили українське питання"

Рівно за місяць по вбивстві генерала до українських осель завітали військові з вимогою збиратися. Так розпочалася акція виселення, що охопила територію Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя. Переселяли всі українські та змішані родини. Військові забирали колишніх комуністичних партизанів, членів Комуністичної партії Західної України, Польської Робітничої Партії і Управління безпеки української національності. Боротьба з підпільникам відійшла на другий план. Поляки виселяли з населених пунктів, що розташовувалися далеко від осередків УПА. 

Дипломатія цвинтарів. Чому маємо особливо відреагувати на інцидент у Грушовичах

Варто нагадати, що це не перший напад на українські пам'ятки у регіоні. Той самий пам'ятник у Грушовичах неодноразово атакували невідомі. Й у цьому полягаєє ключова різниця між подіями. Досі атаки на українські поховання було справою анонімних вандалів. Принаймні такий вигляд досі мала офіційна польська позиція. Те, що польська влада, особливо останніми роками, дивилася на ці витівки крізь пальці – аж ніяк не таємниця. Однак офіційно польська влада не ставала на бік вандалів. Грушовичі можуть стати небезпечним прецедентом. Якщо Україна не відреагує адекватним чином.

Як налагодити діалог поляків та українців

Українці полякам не просто цікаві, вони їм досить симпатичні - 36% жителів Польщі, за підрахунками варшавського CBOS, декларують позитивне ставлення до східних сусідів, ще 26% – нейтральне. Я часто отримую запрошення на дискусії про Україну, фестивалі української культури, які проводять саме польські активісти. Польські мандрівники мріють не тільки подивитися Львів і навколишні замки. Поїздки й особисті контакти навіть змушують деяких поляків вчитися говорити українською. 24 серпня жовто-блакитний прапор у Варшаві можна побачити у вікнах і українських, і польських квартир. Це капітал симпатії, який важко переоцінити. 

Чому в Україні немає жодних полонених

На території України немає ніяких полонених! Є особи, які здійснили злочини проти української держави, щодо яких провадять розслідування, суди чи які вже відбувають покарання. Точні формулювання – це дуже важливо в умовах гібридної війни. Не підігруйте Кремлеві, який торочить про "громадянську війну". Ми не воюємо з Донбасом, тому ні про яких полонених не можна говорити апріорі. Є заручники, яких утримують незаконно на окупованих територіях. І є люди, що порушили українське законодавство, це кримінал, а не полонені.

"Майбутнє людства не тільки в руках політиків". Про що розповів Папа Римський на TED

"І третя думка, що нею я хочу поділитися з вами сьогодні, стосується – так! – революції: революції ніжності. Що ж таке ніжність? Це любов, яка наближається і стає реальною. Це рух, що починається із серця і сягає очей, вух і рук. Ніжність означає дивитися очима, щоб бачити іншого, і слухати вухами – щоб чути іншого, щоб слухати дітей, убогих, тих, хто боїться майбутнього. Слухати мовчазний плач нашої спільної домівки, нашої хворої, забрудненої Землі. Ніжність означає задіювати свої руки й серце, щоб заспокоїти іншого, подбати про тих, хто потребує опіки".

Чудо в Раю: історія порятунку

На неї таки донесли. Німці прийшли і забрали євреїв. Її чомусь тоді не взяли, але сказали з'явитися на другий день у комендатуру. Вона знала, що на неї чекає. Тому пішла на останню сповідь і причастя до священика. Той вислухав, і порадив молитися Діві Марії. Наступного дня вона віддала доньку комусь зі знайомих і пішла в комендатуру. Дорогою молилася. Коли піднялася сходами нагору та вхопилася рукою за клямку, двері відчинилися і з них вийшов німецький офіцер. Спитав: хто вона і що тут робить? Жінка назвала своє ім'я. Він наказав почекати на ґанку, а сам пішов у комендатуру шукати її прізвище в паперах.

Ярослав Грицак