У багатьох публікаціях "Критики" та загалом Гарвардського українського дослідницького інституту (не буду казати "в усіх", бо не знаю, коли вони почали такий правопис вживати, та наскільки він послідовний, отже – "в багатьох") замість прикметника "радянський" вживається "совєтський". Мені здається, пояснення лежить на поверхні.

Читайте також: Ідеологічний провал: як ми програємо важливу війну

"Радянський" – це переклад на українську. Він означає, що концепція "радянського" вповні своя, бо для неї існує своє слово. "Совєтський" натомість – це транслітерація, яка означає, що ми говоримо про поняття, що є привнесеним, нав'язаним, тобто в якійсь мірі іноземним.
Я вважаю, що в такому уживанні "совєтський" сигналізує певний колоніальний період в історії України. Отже, вживаю "совєтський" навмисне – в цьому полягає певний політичний жест.

Читайте також: Сон совєтської людини – жахливий і віщий

У той же час, постійно розмірковую про те, як не скотитися в інший бік - у вбачанні того, що "совєтам" були неодмінно інші, а не самі українці. У той інший бік, коли українці на авансцену історії виходять в неодмінно білому незаплямованому одязі та відіграють жертву.

Може, "совєтський" тоді продуктивно розглядати як ракову пухлину – вона є інтегральною частиною тіла, але й тим, чого треба позбутися? в цьому ж і складність – визнати самому собі що частина тебе є чужою.