Навіщо романи, коли є Вікіпедія?

Туоне Удайну (далмат. Tuone Udaina, італ. Antonio Udina; 1821 – 10 липня 1898) вважають останнім носієм далматинської мови.

Читайте також: Коли час захищати права російськомовних в Україні

Для дослідників він був головним джерелом відомостей про діалект острова Велья (зараз Крк, Хорватія), на якому розмовляли його батьки. На Крку він прожив все життя, працюючи перукарем; незадовго до його смерті з ним цілком випадково зустрівся туринський лінгвіст Маттео Бартолі. 1906 року він оприлюднив свої дослідження в докторській дисертації, яку захищав у Віденському університеті під назвою "Далматинська мова: старороманські мовні релікти від Вел'ї до Рагузи і їхнє місце у Апеніно-Балканській Романії" (нім. Das Dalmatische: altromanische Sprachreste von Veglia bis Ragusa und ihre Stellung in der Apennino-Balkanischen Romania).

Про Туоне Удайну він писав, що його ніякою мірою не можна було назвати ідеальним інформатором – далматинська мова (в її вельотському різновиді) не була його рідною , він вивчив її лише з розмов своїх батьків проміж собою; сам же він повсякденно розмовляв венеціанською мовою. До того ж під час зустрічі з дослідником він був уже старий, глухий і без зубів, і не мав нагоди розмовляти далматинською мовою протягом останніх двадцяти років.

Читайте також: Кожний російськомовний українець може перейти на добру українську

10 липня 1898 року він загинув від вибуху міни, встановленої терористом-анархістом. Трагічна смерть Туоне Удайни перервала дослідження Бартолі; зі смертю останнього носія далматинська мова стала остаточно мертвою.