Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 11 травня

Рада ЄС затвердила безвіз для України

Рада Європейського Союзу остаточно затвердила рішення про надання громадянам України безвізового режиму. Законодавчий акт Європейського парламенту та Ради було затверджено без обговорення згідно з порядком денним. У ньому йдеться про "звільнення від віз громадян ЄС під час поїздок в Україну і українських власників біометричних паспортів під час поїздок до ЄС". Документ президенти Європарламенту та Ради ЄС мають підписати у ЄП 17 травня. Після підписання законодавчий акт має бути оприлюднений в Офіційному журналі ЄС і набуде чинності через 20 днів. 

Український успіх і російська невдача у Вашингтоні

Вчорашній інформаційний день приніс трохи тривожних повідомлень із Вашингтона. Був незбагненний подарунок для Лаврова – звільнення акуратно до моменту його потрапляння в Держдеп і Білий дім директора ФБР Комі, який ретельно розслідував зв'язки адміністрації Трампа з росіянами. Вкупі мало такий тривожний вигляд, що я навіть написав одному поінформованому товаришеві у Вашингтоні щось на зразок "Агов! Друзі, що там у вас до дідька відбувається?" У відповідь отримав лаконічне – дочекаймося кінця дня. І таки дочекались, і таки кінець дня приніс неабияке полегшення.

Чому зміцнюється гривня. Й чому Гонтарнева тут – ні до чого

Найсвіжіша новинка із теми "філософи про курс гривні для зеленчуків" – гривня зміцнюється, тому що Гонтарева йде. Хто винен у девальвації – Готарева. Отже, щойно вона піде, гривня миттю піднесеться духом. Адже, ясна річ, увесь сенс життя Гонтаревої полягав у тому, щоби не дати гривні рости. І варто їй піти, аби національній валюті світ угору піднявся. З-під гніту. Й це поки вона крокує вперед потроху, бо просто тішиться, що голова НБУ йде. А як та поїде у відпустку, тільки-но за нею зачиняться двері НБУ, так одразу курс буде 8,0. Логічно. Цілком логічно. Надто для філософа.

Вашингтонський доказ того, наскільки дієвою може бути зовнішня політика України

Тактика "крапля камінь точить", обрана Україною після президентських виборів у США, починає приносити свої плоди. Зустрічі Клімкіна – доказ того, наскільки ефективною може бути зовнішня політика України на певному напрямку, якщо цей напрямок пріоритезований на найвищому рівні в Києві, а не відданий на відкуп суто посольству в тій чи іншій країні, яке зазвичай через брак людських і фінансових ресурсів залишається обмеженим у своїх маневрах. А у випадку зі Сполученими Штатами, якраз подібне і відбулось: America First стало слоганом і в українській зовнішній політиці впродовж останніх ста з гаком днів.

Зміни до Конституції України щодо Криму – що варто врахувати

Перше. Сучасна назва автономії є невдалою. Як відомо, автономія це адміністративно-територіальна одиниця унітарної держави з розширеними повноваженнями порівняно, наприклад, з областями. Автономія навіть на відміну від суб'єкта федерації не має жодних ознак державності. Натомість республіка – це влада народу, влада носія суверенітету та єдиного джерела влади. Тож коректнішою була б інша назва автономії. Для прикладу, "Кримська автономія", "Автономія Крим". Друге. Конституція є своєрідним установчим документом держави, але не може бути документом автономії.

Щеплення від реформ: совок – отруйний і вкрай небезпечний

Міноборони виховує наших військовослужбовців так, як це роблять і в Самарі, й у Пскові: спільні дати, спільні перемоги та поразки, спільні герої. Таку армію скільки не перевдягай – вона є носієм чужої ідеології. У цій системі координат ЗСУ та Україна як держава виставляються у світлі "тимчасового непорозуміння". Мовляв, все життя ми воювали разом, спільно били Петлюру й Шухевича, спільно душили Прагу, спільно страждали в Афгані, а тут "взяли и придумали себе Украину и незалежность – ну, ничего, все образумится". 

В'ятрович пояснив, чому декомунізація має тривати і яким буде її наступний крок

Другий рік поспіль 9 травня бачимо – декомунізація стримує червоний антиукраїнський реванш, під прикриттям якого в Україну прагне вернутися Путін. Тому вона має бути продовжена. Наступний крок декомунізації – календар. Ми вирвалися з єдиного з Росією простору, прикрашеного однаковими вулицями і назвами населених пунктів, маркованого тисячами однакових пам'ятників вождям комунізму. Тепер слід вирватися з єдиної часової площини, яка синхронізує життя нашої країни з ворогом.