Із стрічки повідомлень ресурсу «Українська правда» за четвер 18 травня 2017 року читаємо: «Європейський банк реконструкції та розвитку допомагатиме Україні з реалізацією реформ. Про це повідомив міністр юстиції Павло Петренко після зустрічі з керуючим директором ЄБРР Франсісом Маліжем 17 травня». Це, звісно, прорив, коли така авторитетна міжнародна організація береться допомагати нашій Країні в такий складний час за умов системної економічної кризи та економічно-військової зовнішньої агресії збоку РФ. Але проблеми це не тільки лихо, а і спонукання до змін, реформ, шанс на прискорення якісних змін на краще. Та чи всім це потрібно? Чи у всіх державницький інтерес превалює над інтересами «шкурними», вузьковідомчими, або, як прийнято говорити останні два десятиліття, інтересам «науковим» (інтересам певного кола осіб - прибічників наукової школи цивілістики, зусилля якої спрямовані на домінування над всією правовою системою України)? На сторінці у Facebook Міністра юстиції П.Петренка бачимо розгорнуте повідомлення: «Щойно мав дуже насичену й продуктивну зустріч з керуючим директором ЄБРР Франсісом Маліжем. У ході діалогу домовилися про створення та запуск команди підтримки реформ. Найближчим часом Мін'юст підготує свої пропозиції щодо бачення роботи цієї структури.

Читайте также: Бесплатные советы от министра юстиции

Окрім того, домовилися консолідувати наші зусилля за тими напрямками реформ в Україні, які підтримує ЄБРР і до яких залучене Міністерство юстиції. Передусім йдеться про енергетику, дерегуляційні процеси, реформи в сфері підтримки малого і середнього бізнесу, а також земельну реформи ». Це що таке? Анонс хаосу у сфері енергетики, земельної реформи і черговий дерегуляційний шторм для багатостраждального малого та середнього бізнесу? Може досить, чи ще ні? Друге. Для створення імітації «громадського обговорення» МінЮст полюбляє створювати робочі групи, комісії і таке інше із залученням осіб з «правильною» позицією: адвокатів (на шкоду інтересам корпоративних юристів), менеджерів грантоїдних проектів, чиновників державних органів, особисто чи професійно пов'язаних з чиновниками МінЮсту. По-суті, все це муляж і підсумкове рішення заздалегідь готове. Так, наприклад, МінЮстом було створено Робочу групу з підготовки концепції Модернізації правового регулювання умов ведення бізнесу в Україні. «Модернізація» зводилася до ліквідації Господарського кодексу України. До речі, і досі не скасований Наказ Міністерства юстиції України від 14 березня 2016 року № 82/7 про утворення вищезазначеної групи. Результати роботи (або імітації роботи із заздалегідь визначеним фіналом) цієї «Робочої групи» на щастя для правової системи України відправилися на смітник . Більше комісій та «робочих органів», ще більше! І нехай окремі такі створені «органи» з одзнакою шкідливості для правової системи та економіки, але на думку МінЮсту, мабуть, хай ще побудуть у законсервованому вигляді до першої слушної нагоди відновити «дерегуляцію», реформу приватного права чи будь чого, що буде поставлено у завдання таким чиновникам їх кураторами та «духовними» наставниками з наукових цивілістичних кіл, які пропагують реалізацію всіляких концепцій реформування приватного права як інструментів зведення особистих рахунків з представниками концепції господарського права, наприклад.

Чиновники МінЮсту не покидають спроби знову «стати корисними» суспільству та долучитися до різних сфер впровадження реформ при тому, що жодної реформи згенерувати та впровадити так і не змогли. Хтось заперечить, а як же спрощення реєстраційних дій щодо власності?! Раджу зразу ж скористуватися Googl` ом (бо Яндексом вже не можна) та за словосполученням «рейдерство в Україні» віднайти для себе матеріал для роздумів. Ну і ще один сугубо правовий аспект. Якщо реформа така вдала, як описують нам зі сторінок різних видань (в т.ч. в мережі інтернет; генерація медіасміття з будь-якого приводу - ексклюзивна фішка від Мінюсту ), то чому знадобилося гарячковим способом протискувати через Верховну Раду проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності № 5067 від 5 вересня.2016 року (прийнятий Верховною Радою 6 жовтня 2016 року та підписаний Президентом України) та не зупиняючись, подавати на розгляд нові і нові проекти з окремими «заплатками» (наприклад, нещодавно зареєстрований за підписом Міністра П.Петренко та поданий від імені суб'єкта законодавчої ініціативи - Кабінету Міністрів України № 6442 проект Закону про внесення зміни до статті 38 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » від 13 травня 2017 р.) стосовно реєстрації речових прав тощо. А там далі ще проект на проект і так до безкінечності. Реформа триває, апарат Міністерства працює, всі зайняті.

Читайте также: Який закопроект про Конституційний суд розглядатимуть у Верховній Раді

До речі, МінЮст завжди вирізнявся умінням розпилу технічної допомоги від іноземних партнерів. Чого варта лише згадка дерибану грантів на розробку того, що тепер ми вимушені називати «Цивільним кодексом України» (ау, «попередники» на чолі із С.Головатим, що скажете, які суми назвете?). Чи не повториться така ж історія з освоєнням «технічної та фінансової» допомоги ЄБРР за участю вже теперішнього скомпрометованого з усіх боків складу МінЮсту за тих умов, що ВСІ (окрім браку за 1 день, звісно) ініціативи Міністерства оберталися або сплеском рейдерства, або намаганням відміняти цілі правові масиви законодавства без будь-якого аналізу наслідків такого кроку? Якщо цього разу МінЮст лише виступив технічним радником і промоутером залучення до співпраці ЄБРР, то це було б самим ідеальним варіантом, адже коли чиновники МінЮсту «долучаються» до питань поза своєю компетенцією («дерегуляція умов ведення бізнесу», сфера енергетики тощо знаходиться поза зоною відповідальності цього Міністерства, звісно), то на це дійство зразу ж злітаються ласі до розпилу центри комерційного права, споріднені та афілійовані з МінЮстом фахівці та «юридичні фірми». А наслідок один, і всі ми знаємо який. До цього додам, що непоодинокими є варіанти, коли користуючись жонглюванням перекладу, а також записування до «переліку зобов'язань» Української сторони зайвих питань, пов'язаних із задоволенням інтересів певних наукових кіл всупереч інтересам держави, суспільства, бізнесу і громадян.

То, може Мінекономрозвитку України та, наприклад Міненерговугілля варто активніше нагадувати чиновникам МінЮсту про їх «технічний» статус щодо залучення іноземної допомоги щодо реформування сфер поза зоною відповідальності Міністерства юстиції України? І вже ні в якому разі і в будь-якому статусі не долучати до розробки і впровадження правового забезпечення таких реформ в окремих галузях та сферах економіки.

P.S. На сторінці Міністра юстиції П.Петренка є картинка з надписом «Декомунізація. Я підтримую закон # Безрадянщини!». То може вже пора і нам взяти щось таке креативне на озброєння та скориставшись підказкою пана Міністра повісити на сторінках соцмереж банери « # ДеМінЮстизація. Я за реформи без участі такого МінЮсту!».