Не буду повторювати очевидні та загальновідомі речі, наскільки значимим органом є НАБУ – своєрідна остання надія для України в пафосній війні проти корупції, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" політолог Петро Олещук. Тож не дивно, що будь-які дії, пов'язані з цією структурою, привертають загальну увагу як ЗМІ, так і громадськості. Особливо коли йдеться про різноманітних громадських контролерів, які в теорії мають стерегти сторожів, тобто слідкувати за тим, аби антикорупціонери самі не загрузли в корупційному болоті, де вони борсаються.

Тож формування органів контролю НАБУ – тема №1. І необхідно розуміти, що громадяни, правду кажучи, самостійно не можуть відслідковувати якість та ефективність роботи цієї правоохоронної структури. У них елементарно немає належних професійних знань, аби розбиратися в юридичних тонкощах справ, немає достатньо часу, щоб відслідковувати всю важливу інформацію, а нерідко немає і бажання "лопатити" мережу, аби віднайти крихітки інформації про успішність роботи НАБУ.

Тому оцінка роботи "професійних антикорупціонерів" в очах громадськості буде залежати від оцінки, яку їм нададуть "антикорупціонери непрофесійні" – тобто представники громадянського суспільства.

Читайте також: НАБУ може втратити залишки довіри українців – журналіст

Зараз відбувається формування Ради громадського контролю при НАБУ. Теоретично, тут не мало би бути проблем, адже в нас чимала кількість громадських активістів, котрі зуби з'їли на антикорупційних розслідуваннях. І, по правді кажучи, відомо, хто справді в нас бореться з корупцією, і кому можна довірити "пасти" детективів НАБУ.

Однак уже на етапі подачі документів до Ради громадського контролю з'явилися абсолютно незрозумілі перепони, котрі вже спиняють активістів. Причому ці перепони виникли на підставі абсолютно надуманих норм. Наприклад, Юлія Грига написала у своєму Facebook, що їй відмовили в подачі документів до Ради лише на підставі того, що в установчих документах її громадської організації було прописано, що "статутна діяльність не пов'язана з корупцією". Якось за Фрейдом, чи не так?

Як з'ясувалося в коментарях до цієї публікації, такі дивні вимоги діють на рівні підзаконних актів, що регулюють функціонування конкурсу.

У чому проблема?

Чимала кількість відомих громадських активістів, що реально займалися антикорупційною діяльністю, не вписували у статутні документи своїх організацій подібний вид діяльності, і це зрозуміло. Не можна туди вписати все на світі (від рятування тюленів і до очищення води), а антикорупційна діяльність – це не якійсь професійний напрямок роботи для активіста, а радше громадянський обов'язок для кожної чесної та порядної людини. Адже якщо ти займаєшся філателією, шахами або боксом, то хіба це означає, що, зіткнувшись із корупцією, ти маєш про неї кричати на кожному кроці?

Усі подібні бюрократичні вигадки радянської школи насправді не несуть для суспільства жодної користі. Для НАБУ – це лише зайвий скандал, який, звісно, не принесе цій структурі жодних бонусів. Більше того, в той час, коли НАБУ веде кілька важливих справ, легітимність цього органу в очах громадськості має бути безумовною. А про яку легітимність може йти мова, якщо вже на перших етапах формування громадських органів контролю має місце подібний "цирк"?

Читайте також: Шабунін: У парламенті хочуть знешкодити НАБУ й посилити ГПУ та СБУ

Я розумію, що все це може бути випадковістю та зайвим бажанням "вислужитися" з боку окремих "діячів", але тоді керівництву НАБУ просто треба вгамувати їх, зробити висновки з помилок і рухатися далі.

Антикорупційна діяльність громадян не може бути унормована, врегульована або ліцензована, адже тоді вона втратить смисл саме в ролі громадського контролю. А оцінювати людей треба не за ярликами (от цей – ліцензований антикорупціонер, а цей – так, приблуда), бо від подібного підходу за кілометр тхне феодалізмом. Оцінювати потрібно лише за кількома адекватними критеріями – професійний рівень, якість роботи, й, найголовніше, результати.

Тож сподіваюся, що компетентні структури зроблять висновки, та не будуть підставляти НАБУ під шквал разючої критики, яка вже лунає і яка буде лунати все гучніше в разі продовження курсу на формування правильної громадськості.