Вісім країн розірвали дипломатичні відносини з Катаром, звинувативши країну в фінансуванні тероризму, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Звісно звинувачення в тероризмі – формальний привід. Суперечності накопичувалися тривалий час і пов'язані з тим, що Катар і Саудівська Аравія конкурували за вплив. І якщо Саудівська Аравія традиційно вважала себе країною, яка впливає на політичні й інші процеси, оскільки по суті є центром мусульманського світу, а на її території зосереджені ключові мусульманські святині, то Катар – країна, що заявила про свої лідерські амбіції років із 10 тому. Це була спроба перетворитися на світовий хаб, який значною мірою впливає на політичні процеси. Спроба виявилася вдалою, Катар домігся свого, але автоматично отримав клієнтуру у вигляді різних політичних сил, що орієнтувалися на цю країну й асоціювали з нею свій порядок денний. Так сталося, що брати-мусульмани як політсила стали реципієнтом Катара і мало не головним бенефіціаром Арабської весни. Катар вклав у цей рух великі ресурси й нажив собі ворогів після того, як у деяких країнах його заборонили.

Тригером стала інформація про таємні зустрічі зі представниками іранської сторони. І хоча вона може бути фейковою, є інші дані, мовляв, Катар був змушений заплатити мільярд за заручників. Гроші нібито пішли шиїтам, можливо ІД, а це вже дає підстави звинувачувати країну в фінансуванні тероризму. І все відбувається на тлі візиту Трампа, який закликав виступати проти терору. Звинувачення у фінансуванні тероризму є і залишаються дуже зручним способом розправи з політичними конкурентами.

Читайте також: Катарська криза: невдовзі знайдеться швидке й мирне рішення

У конкретному випадку Саудівська Аравія відіграла одну зі ключових ролей. Перша реакція – закриття корпунктів Al Jazeera – призведе до обмеження впливу Катара на інформаційне поле арабських країн. Водночас блокада вже стала частиною глобального сунітського протистояння, тому що у відповідь Іран запропонував постачання продовольства. І глобальний наслідок – послаблення сунітської коаліції в рамках того ж глобального протистояння. Замість того, щоб тримати ситуацію під контролем і продовжувати дискусію щодо повоєнного облаштування Близького Сходу, сторони пішли на доволі жорсткий крок, який, як і висловило міністерство закордонних справ Катару в офіційному комюніке, видається незрозумілим і неадекватним.

Чутки про відносини між Катаром та Іраном перебільшені. Насправді те, як усе подається, нагадує більше інформаційний вкид, що зручно переводить стрілки на когось іншого і звинувачує Катар у своїх промахах.

Взагалі для Катару амбіційний проект перетворення себе на світовий хаб опинився тепер перед загрозою. Це буде сильним ударом по амбіціях. І тут важко прогнозувати, наскільки емір і керівництво готові протистояти цьому тискові та що вони можуть запропонувати в серйозній політичній та економічній блокаді.

Одна очевидна умова, за якої може припинитися блокада: якщо коаліція цих країн додавить Катар і змусить його прийняти правила гри. Передовсім це означає відмову від власного амбітного проекту. Так, у цей проект багато інвестовано, але в рамках жорсткої скоординованої політики таке можливо. Хоча я не дуже вірю в здатність цих країн проводити таку політику. Здається, що ситуація триватиме доти, доки Саудівська Аравія тиснутиме та платитиме. Але тільки-но це припиниться, то й уся скоординована політика розвалиться. Отже, Катар має протриматися певний час, якщо він готовий прийняти виклик.

Читайте також: Україна – Туреччина: якою може бути співпраця в оборонній сфері

У цьому сенсі важлива роль Туреччини. Вона виступає союзником Катару, але водночас має більше можливостей модерувати процес. Це, своєю чергою, може стати ще однією спробою Ердогана й турків вийти на Близький Схід і спробувати зіграти роль медіатора. Це хороший хід, і, судячи з тих сигналів, які надходять, Туреччина проробляє такий варіант. Я не певен, що вся ця конструкція може спрацювати, оскільки залишаються побоювання перед турецькою експансією, але водночас турки є партнерами зокрема й Саудівської Аравії, і все це дає шанси Анкарі стати посередником у конфлікті. І тоді в турків з'являються нові пікантні можливості/

Але конфлікт може закінчитися нічим. Суперечності існують давно. Еміра, що створив цей проект, вже усунули від влади, але цього виявилося замало. Тепер йде жорсткіша спроба. Звісно, ніхто не захоплюватиме країну, не здійснюватиме збройних нападів, все буде відбуватися у вигляді таких нападів, уже традиційних у нашому світі, який переймається тероризмом.

Закриття Al Jazeera – один із ключових моментів. Тому що коли цей амбіційний проект починався, на Al Jazeera покладалися величезні надії. Тому що створити проект арабського ВВС, який мав би величезний ринок, аудиторію та вплив, – це був дуже амбітний проект. Не дарма одна з перших реакцій – закриття корпунктів Al Jazeera. Зрозуміло, що кінцева мета – припинення діяльності Al Jazeera як інструменту впливу Катару. Як би там не було, специфіка Al Jazeera така, що можна говорити про кого завгодно та як завгодно, лише не про Катар. І, звісно, це всіх дратує. У цьому світі дуже популярні теорії змов, тому всі вбачають катарську змову проти інших режимів, які дуже занепокоєні революційними змінами та вважають Катар провайдером цих революцій. Чи готовий Катар на це піти, залежатиме від того, наскільки він готовий відмовитися від тієї ролі, яку вибудував останні 10-15 років. Якщо готовий погодитися з усіма вимогами Саудівської Аравії – то так. Але якщо й надалі проводитиме політику, що перетворює країну на центр впливу, то ні. Тоді конфлікт триватиме аж допоки не скинуть еміра, щоб поставити такого, який погодиться на умови. Не варто відкидати і такий варіант.