Чомусь ніяк не виходить в українському суспільстві впровадити дискурс, який буде спрямований на виявлення реальних переваг чи недоліків тієї чи іншої законодавчої ініціативи, пропонованої реформи чи інновацій, на які скупий нинішні компрадорський правлячий клас.

Не стала винятком медична реформа, довкола якої зараз нещадно ламаються списи. Причому фахової дискусії не видно. Взаємні образи, неповносправна аргументація, маніпуляції. Хтось критику самих законопроектів про реформування медичної галузі сприймає як безпосередню образу міністерки Супрун і її медійне знищення. Провладні експерти говорять, що "яка різниця, гірше вже не буде". Повірте, гірше все ще може бути, якщо не схаменутися і не відійти від ганебної практики гризні навколо особи міністра, а не аналізу документа.

Почнемо з того, що "гірше вже не буде" – це не просто гнилий та беззмістовний аргумент (та й не аргумент зовсім), а й щось, що вже насторожує. Зазвичай до такого вдається той, кому вже й сказати нічого.

Відразу визначимося. Чи означають недоліки проекту реформи від уряду, що все потрібно лишити як є? Звісно, що ні. Проте, змінювати будь-чим теж не можна. Три роки після зміни влади реформувати галузь не поспішали, це правда. Але це не причина нашвидкуруч приймати все, що пропонується без обговорення, правок аналізу, дискусії. Справжньої дискусії, а не того, що ми бачимо. Інакше потім наступні покоління українців ризикують мучитися ще гірше в разі провалу. Хіба воно того варте?

Які ж недоліки проекту бентежать насамперед?

По-перше, пропонується прописати в законодавстві так званий базовий пакет медичних послуг, які надаються обов'язково. Тобто незалежно від наявності страховки і платоспроможності пацієнта. Проте це лише загальне поняття, а перелік послуг, які будуть входити до цього пакета, буде затверджувати Кабінет міністрів. Чи довірили б ви, скажімо, Кабміну Гройсмана такі повноваження? Я – ні. І в мені говорить звичайний інстинкт самозбереження.

Читайте також: #Вимагаю_медреформу: "Медицина вмирає, вбиває її система та немотивовані лікарі"

По-друге, ми проклинали пілотний проект, який свого часу просував уряд на чолі з Азаровим. Він передбачав "оптимізацію" медичних закладів. Фактично йшлося про скорочення мережі закладів. Проти цього дуже жорстко виступали люди на місцях. Оптимізація передбачається і нинішнім проектом реформи. Причому навіть дехто з тих, хто проклинав за те саме Азарова, зараз хвалить реформу. Ризик множиться в рази також через те, що пропонується запровадити механізм передачі державних коштів підприємцям, які будуть надавати медичні послуги. Тобто практично вся мережа державних та комунальних медичних закладів у бідних сільських районах опиняється перед загрозою знищення.

По-третє, бентежить її тотальність вже на самому старті. Навіть уряд Азарова пішов шляхом апробації в низці регіонів, страхуючись від повного провалу. А нинішня влада ставить на кін усе. При цьому ймовірність корегування законопроектів, які розглядаються Верховною Радою не допускається взагалі. Тобто влада вважає свій проект безгрішним та бездоганним. Скоріш за все, це зумовлено перевагами, які він несе безпосередньо для вузького кола зацікавлених осіб. Тих, хто буде контролювати роботу монстра, котрий збираються створити. Про це далі.

По-четверте, пропонується створити орган, який буде централізовано контролювати всі кошти, які спрямовуються в галузь (70-80 мільярдів гривень щороку) та розподіляти їх. При цьому він сам себе контролюватиме, інспектуватиме і каратиме. Для України це взагалі фантастика. Нам розповідають мантри про боротьбу з корупцією, а вона лише множиться. А все тому, що замість того, щоб боротися з її проявами і наслідками, потрібно усувати умови, які роблять її можливою. І пропонований проект реформи створює нові корупційні чинники.

Нам розповідають, що запропонований варіант – це "західна модель". Шановні, на "Заході" теж є різні моделі. Можливо, це для когось стане фантастичним відкриттям, але це так. Є держави, де дія система обов'язково державного страхування із можливістю пільгового страхування (Канада, скандинавські країни, Франція), а є американська модель, яку самі американці проклинають.

Саме американську модель переважно мавпує нинішня влада. Тобто хоче на "Заході" взяти найгірше.

Ще раз: нинішня система погана і зберігати її не можна. Вона принижує людську гідність, вона корупційна, вона застаріла. Проте її не можна заміняти іншою поганою системою. Ось, що мають зрозуміти люди, які сприймають критику проекту реформи як особисту образу відносно когось. Зрозуміло, що фінансування наданих послуг це краще, ніж фінансування ліжкомісь, але це далеко не все.

Читайте також: Як українські лікарі переходитимуть на "світові" стандарти лікування пацієнтів

Чи зможе позитивно відповісти пані Супрун на питання, чи не будуть люди вмирати під дверима лікарень, не маючи страховки і можливості отримати навіть первинну медичну допомогу? Якщо може – добре, а якщо ні? Тоді потрібно шукати іншу модель чи виправляти запропоновану, а не повторювати мантри про те, що невидима магічна рука ринку все виправить, коли щось піде не так, або й все полетить шкереберть.

Фактично держава намагається зняти із себе значну частину соціальних зобов'язань, одним рухом позбавивши соціально незахищених українців права на безоплатну медицину. Ми всі розуміємо, що вона не така вже й безоплатна, але принаймні зараз нема офіційних підстав людям відмовляти в найнеобхіднішому.

Багато хто аргументує подібні речі дуже просто: мовляв, і так є корупція, давайте її легалізуємо. І так у "тіні" продають землю, так давайте розпродамо її легально. І так крадуть гроші на державних і комунальних підприємствах, так давайте і це легалізуємо. Це не вихід. Корупцію і неефективність множить не сам факт наявності фактора державної інституції, а кадри, які призначаються. Якщо державний сектор неефективний – змінюйте менеджмент, карайте корупціонерів. Якщо держава – розплідник корупції – удосконалюйте інститути і замінюйте осіб біля керма. Не треба впадати в крайнощі. "Все продати" – це свідчення некомпетентності. Нам потрібна фаховість, професійність і мотивація в керівництві державою і повсякденному житті. Тоді ми будемо звертати увагу на те, що написано в законі, а не на те, хто в кріслі міністра.

"Гірше вже не буде" – це свідчення того, що буде. Потрібно працювати над тим, що було краще і рівнятися на краще.