Я вчергове почула щойно за спиною - "в етой долбаной странє".

Я час від часу чую чи читаю - "в етой странє" - у сенсі презирливому, зневажливому і навіть іноді з явною огидою.

Це часто говориться в ситуаціях конкретних, коли виникає якась проблема чи щось обурює. 

Але найчастіше - коли чогось хочеться, проте з різних причин не вдається.

Читайте також: Хто більші жлоби - ті, хто гребуть під себе, чи ті, хто за всім цим мовчки спостерігають?

Коли був СРСР, це було ясно - багато чого хотілося, але не могло здійснитися саме з-за зацементованої системи тої, справді, "долбаной страньі".

У теперішній Україні лише війна, горе та тривоги, пов'язані з нею можуть бути підставою для сумних та похмурих узагальнень про країну. Бо це саме на неї, на країну, напав ворог. 

Решта - це життя. І в житті, вже прошу пробачення за банальність, всяке трапляється. 

І неякісний асфальт, і хам-чиновник, і погано засмажений стейк, і ледачий офіціант, і суддя-хабарник, і непрофесійний міністр, і малограмотний законотворець, і плебеї, які кидають пляшки та плюють на асфальт, і сіятєльні злодії у владних кріслах, і начальник-самодур, і затор у душній маршрутці, і припаркований умовний лексус поперек тротуару, і "патріоти" з повною відсутністю розуміння власне патріотизму, і 'розумники' та всезнайки, довжина носа яких не перевищує ширину дивана.

Читайте також: Наша олігархічна влада роз'їсть усі демократичні та гуманні цінності як кислотний дощ - Пагутяк

Залежно від довжини історичного шляху розвитку, у кожній країні ці чи ще багато інших речей виразніші чи мілкіші, масштабніші чи "в окремих районах".

І наша країна хоч і унікальна для кожного, хто ії любить, але нічим не відрізняється від іншого світу.

Бо і немовля, і юна дівчина, і 40-річний чоловік, і пенсіонер, і геть старенька бабуся - це все люди.

І на кожному відрізку життя - свої проблеми, і злитися, що в 15 років не можеш мати того, що в 45-ть і звинувачувати в цьому "еті долбаниє 15 лєт", як на мене, прояв інфантилізму, дещо обмеженого світогляду і нерозуміння того, що справа не в країні, а в самому собі.