Атмосфера, яка спостерігалася 11 липня у Верховній Раді під час спроб зняття недоторканності з деяких депутатів, може свідчити про дві речі, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" економіст Олександр Пасхавер. Або прокуратура виявилася недостатньо підготовленою, або про те, що ці впливові люди досить впливові, щоб їх захищали інші депутати.

Як будь-який інший пересічний громадянин України, я впевнений, що велика частина парламенту готова купуватися. Ситуація зі зняттям депутатської недоторканності є відображенням декількох тенденцій.

Перша тенденція полягає в тому, що корупція властива всьому народові, а парламент як представницький орган, членів якого обирає народ, відображає ці його властивості. Не пригадаю я такого випадку, щоб якась людина пройшла в Раду, бо вона чесна, щоб вона акцентувала увагу виборців на своїй чесності. Ця тенденція не може не засмучувати.

Читайте також: Моя халабуда скраю: народне коріння корупції

Друга тенденція – зростання конфліктності. Перед нами революційний процес. Нехай і не гостра його фаза, але все ж це фаза революційного процесу. Зараз ми якраз спостерігаємо один із епізодів конфліктності, коли цинізм перемагає навіть необхідність рівності.

Я не знаю багатьох депутатів – я не стежу за ними – але ось Довгого і його роботу я добре пам'ятаю. І добре пам'ятаю ставлення киян до його роботи. Тому, коли я сьогодні прочитав, що він сам наполягав на знятті з нього депутатської недоторканності, і це зробили так легко, тому що депутати впевнені, що справа розвалиться в суді, – це підтверджує першу тенденцію про загальну корупційність.

Коли наші західні партнери кажуть, що в нас є проблема, що з корупцією треба боротися, вони не зовсім розуміють ситуацію. Корупція – це частина нашої ментальності, і пов'язано це зі стратегією виживання. Боротися з корупцією – це перш за все змінювати самих себе. Зараз неможливо ефективно боротися з корупцією за допомогою різних інститутів. Вони трансформуються і перекручуються, тому що стратегія виживання домінує в більшості.

Проблема корупції – це відображення всіх наших властивостей нинішнього моменту. Боротьба з корупцією – це евфемізм. Це боротьба з цінностями виживання, які сповідує більшість населення.

І в короткостроковій перспективі цю ситуацію змінити не вдасться. Це буде тривалий процес. Ті інститути для боротьби з корупцією, які зараз впроваджуються, будуть іще змінюватися. Багато разів ми будемо починати спочатку. Тому що вони впроваджуватися тільки тією мірою, якою наша стратегія виживання буде відступати.

Читайте також: Корупція: нічого особистого, просто бізнес

Якась невелика частина населення вже позбулася цієї стратегії виживання. У цьому немає нічого трагічного, тому що революційні події, як правило, відбуваються коли активна меншість впливає на пасивну більшість і змінює країну. Так що тут все цілком природно.

Але коли нам дають завдання швидко побороти корупцію, я впевнений, що швидко нічого не вийде. Це буде процес повільного відступу від звичок і ментальності на рівні всього народу.

Але я дивлюся на все це з великим оптимізмом, тому що важлива правильна спрямованість процесу. І це я бачу. Навіть якщо взяти згадуваний епізод у Верховній Раді. П'ять років тому такого просто не могло бути.