Захід має вчити, а Схід – слухати. Такий спосіб мислення вкоренився на початку 1990-х, коли країни колишнього комуністичного табору квапилися будувати (а в деяких випадках відбудовувати) політичні й економічні інституції, без яких неможливі демократія та процвітання, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Навіть тоді такий "повчальний" підхід був помилковим. Спосіб, у який західні радники намагалися трансплантувати свої ідеї колишньому комуністичному світові, часто був некорисним, ба навіть шкідливим (пам’ятаєте ваучерну приватизацію?).

Тим часом, хоч західна модель економічного й політичного життя, поза сумнівом, була кращою, ніж планова економіка й авторитаризм радянської імперії, але все-таки далеко не ідеальною. Якби Захід менше переймався роллю повчальника, то міг би багато що дізнатися від людей, які щойно вийшли з-під залізної завіси. Такі державники, як Вацлав Гавел із колишньої Чехословаччини й Леннарт Мері з Естонії, демонстрували стратегічне бачення, талант у риториці та філософську глибину, якої західним лідерам переважно бракувало.

Читайте також: Чому євробюрократи невдоволені американськими санкціями проти Росії

Давній комплекс зверхності Заходу нині видається цілком застарілим. Проблем зараз удосталь у кожній країні Європи: повільне зростання економіки в Італії, політичний параліч Великої Британії, соціальне напруження у Франції, а паралельно запальний популізм у Польщі й Угорщині, глибоко вкорінена корупція в Україні. 

Не бракує і світлих плям: шведська економіка напрочуд успішно розвивається, швидко відновлюється Іспанія. Нещодавно Європейський центральний банк повідомив: "Країни Балтії та Словаччина серед небагатьох у єврозоні, чиї показники реального ВВП на особу за паритетом купівельної спроможності продемонстрували значний рух до середнього по ЄС". Сьогодні рівень життя в цих державах сягає 60% реаль­ного рівня в 15 "старих" країнах–членах ЄС, тоді як 1995 року становив лише чверть. 

Особливо про прогрес нової Європи нагадує головування Естонії в ЄС. Попри не надто яскравий уряд, найменша балтійська країна впевнено просуває свій порядок денний, особливо щодо створення єдиного цифрового ринку. Естонська система е-громадянства – такий собі цифровий паспорт для іноземців – приваблює тих людей із-за кордону, які прагнуть вести бізнес у ЄС, зокрема й наляканих через Brexit британців. Пов’язаний із НАТО центр кіберзахисту в Таллінні провів щорічні навчання Locked Shields, які стали найважливішою військовою тренувальною програмою такого штибу в Європі.

Є чого повчитися й у інших держав, що на передньому краї. Україна всупереч усьому величезною ціною бореться з Росією та майже домоглася припинення бойових дій. Тепер вітчизняні військові мають тяжко здобутий досвід і розуміння того, як РФ веде вій­ну з використанням традиційних і нетрадиційних прийомів. 

Читайте також: Протидія гібридній війні: фінська відповідь Росії

Громадянське суспільство теж багато може запропонувати. Українські фахівці з розвінчування міфів мають найгостріший нюх на російську пропаганду. Міжнародна команда журналістів інтернет-платформи Coda Story, управління якою здійснюється переважно з Грузії, висвітлює історії, які ЗМІ старого Заходу часто пропускають. Нещодавно в них вийшла неймовірна відеоробота про те, як російська розвідка шантажем вербує гомосексуалістів. В іншому матеріалі, підготовленому партнеркою Coda – організацією Eurasianet, розповідається, що в Росії та інших країнах знову вдаються до примусового психіатричного лікування – одного з найбільших жахіть радянської системи.

Дечого можна навчитися й у сміливих росіян, які самотньо борються за правду, свободу й інші цінності, які Європа cприймає як належне. Найбільше мене вразили зусилля правозахисних організацій, які 30 липня відзначали 80-ті роковини Великого сталінського терору. Російські чиновники нині все це ігнорують. Читачі, які користуються соціальними мережами, можуть допомогти гештеґом #помнимбольшойтеррор. Наші друзі, може, й не переможуть найближчим часом, але ми можемо показати, що не забуваємо їх. 

P. S. Locked Shields ("Зімкнені щити") – найбільші у світі щорічні міжнародні навчання, під час яких учасники відпрацьовують стратегії кіберзахисту на випадок масованих атак у режимі реального часу. Стартували 2010 року. Програма передбачає підготовку експертів із безпеки, які могли б захищати національні комп’ютерні системи. Завдання команд полягає в тому, щоб в умовах значного тиску забезпечувати підтримку мереж і служб у вигаданій країні. Це робота з атаками та інформування відповідних державних органів про них, експертно-аналітична робота, реакція у правовому й комунікаційному полях за різних сценаріїв. 2017 року команди, що брали участь у навчаннях, мали підтримувати роботу служб і мереж військової авіабази вигаданої країни, яка за сценарієм зазнала низки серйозних атак на систему енергопостачання, безпілотники, командний штаб, системи контролю, ключові складові інформаційної інфраструктури та іншу операційну інфраструктуру.