Кожен бачить: парламентарів лякає навіть розгляд питання про їхню недоторканність. І оптимізмом це не надихає.

Усіх, крім Президента: "сподіваюся, що народні обранці в недалекому майбутньому ухвалять відповідні рішення, адже серед них, напевно, немає жодного, хто б не обіцяв скасування цієї недоторканності в своїх виборчих програмах", – сказав він.  Витяг з урочистого виступу у 21-шу річницю Конституції розміщено на офіційному сайті, а щоб хто бува не сумнівався, супроводжено відео.

Депутатська недоторканність: анахронізм чи цивілізована традиція?

Наведений фрагмент на сайті глави держави озаглавлено: "Депутатська недоторканність – це анахронізм, якого треба позбутися" . Академічний тлумачний словник української мови визначає анахронізм, як "явище, поняття, погляд, звичай та ін., які застаріли і не відповідають сучасності; пережиток". 

Щодо старовини вірно: недоторканність виборних посадовців спадщина стародавнього Риму, чия правова система стала основою європейського і усього міжнародного права. Парламентська ж недоторканність сягає XVI сторіччя і Англії — теж не найгірша родословна.

Що ж до пережитку, то у країнах Євросоюзу, як і у Європарламенті, депутатська недоторканність є. Тож куди ми інтегруємось?

Інша справа, що обсяг її у різних країнах різний, а такої потворної як у нас немає ніде. Чи ж не краще б першому посадовцю держави сприяти приведенню депутатського імунітету до кращих сучасних практик, аніж тиражувати казна що?

Як гарант сам себе саботує

Наступна теза президентської філіппіки: "мій проект змін до Конституції готовий. Вимагає він політичної волі від народних депутатів – раз і на завжди прирівняти себе в правах з громадянами України". 

Гарант скромничає: проект не просто готовий, а понад два роки покривається парламентською пилюкою, позаяк внесений ще 16.01.2015, і зареєстрований за №1776 як невідкладний.

Звідки ж надмірна скромність: невже ніяково визнати неповажливе ставлення парламентарів до своєї невідкладної ініціативи?

А може незручно, що сам же саботаж і інспірує, позаяк має у парламенті найбільшу, ще й іменну, фракцію із 138 членів та пропрезидентську більшість. Не ту коаліцію, що передбачена ч.6 ст.83 Конституції, а ту реальну, різношерсту, що тримається подачками й адмінресурсом.

Читайте також: Сенченко: Президент Порошенко – найбільш зацікавлена особа у знятті депутатської недоторканності

Що ж до коаліції, відсутність якої є підставою дострокового розпуску парламенту (п.1 ч.2 ст. 90 Конституції ), то її якраз і немає, бо коаліційні фракції БПП і НФ сумарно налічують лише 219 мандатів. Судіть самі, чи може парламент, що продовжує існувати лише милістю президента, саботувати його невідкладний законопроект?

Звісно може! Та тільки тоді, коли на те є височайше повеління.

Суддівська недоторканність і депутатська безкарність

Дальше-більше: президент вимагає від народних депутатів зняти з себе недоторканність "так само, як ми зняли недоторканність з суддів". А як із суддів зняли?

Суддівська недоторканність "знята" 02.06.2016 ухваленням президентського законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), № 3524 від 25.11.2015 .

У статті 126 було: "Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України". Стало: "Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України".

Ото заміна: множини на однину! А недоторканність лишилась.

Для депутатів президент пропонує діаметрально протилежне: ч.1 ст. 80 "Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність" виключити.

І це називається так само як для суддів?

З недоторканністю ясно, а як із затриманням і арештом?

У статті 126 було: "Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом".

Стало: "Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину". 

Читайте також: Відкритий лист Петру Порошенку: "Підсумок трьох років президентства – три відсотки у сухому залишку вашої легітимності"

Раніше згоду на затримання та арешт суддів давала нерідна Верховна Рада, тепер — рідна Вища ради правосуддя. Рідна, бо з 21-го її члена більшість (мінімум 11) діючі судді чи судді у відставці (ч2, 4 ст. 131 Конституції Недоторканність не знята, а посилена.

А ось, що зичить гарант депутатам: ч.3 ст. 80 "Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.." виключити h

І це називається так само як для суддів?

Недоторканність суддів Конституційного Суду ще крутіша як у звичайних: "Без згоди Конституційного Суду України суддю Конституційного Суду України не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом," (ч.3 ст. 149 Конституції. Повний міжсобойчик.

Взагалі, президентська реформа правосуддя надала таку самодостатність суддівській корпорації, що й судити судді мали б лише самих себе.

Президентська індиферентність, як гарантія увічнення депутатської недоторканності

І ось питання: чого ж президент наговорив абищо і навносив абощо? Логічна відповідь: того, що це питання йому до ліхтаря, як було за часів депутатства, так залишилось і за президентства.

А як тема розігріється, то ситуативно зреагує: то законопроект р-р-радикальний внесе, то пр-р-ромову р-р-рішучу виголосить. Щоб потім роками не згадувати, до чергового скандалу. Воно й не без вигоди: тримати під рукою отару цапів-відбувайлів з мандатами.

Таке відношення гаранта сигнал і парламентарям: говоріть-балакайте, а робити не спішіть. Точнісінько за прислів’ям: «Іван киває на Петра, Петро киває на Івана».

А віз, тим часом, погруз у багнюці.

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO