8 вересня 1514 року війська Великого князівства Литовсього, Руського і Жемайтійського та союзників із Польщі завдали нищівної поразки московській армії в битві під Оршею. Командував переможним військом наш князь Костянтин Іванович Острозький. Основу і кістяк його армії становили українські полки Волинської і Подільської земель. Київські полки здійснювали відтяжні рейди разом із кримськими татарами на півдні. Більшість польських і литовських хоругв у попередні війни теж разом із українцями воювали на півдні проти турків і татар, що забезпечило згуртованість підрозділів і керованість війська в цілому.

Читайте також: Звитяги української зброї: історію пишуть переможці

Для свого часу рішення й дії Острозького були новаторськими й унікальними, що й забезпечило не лише перемогу, але й подив і захоплення сучасників. Спочатку князь провів швидкий марш, під час якого подолав кілька заболочених річок (ворог не вірив, що, маючи піхоту, артилерію й обоз, підрозділи Острозького зможуть так оперативно пересуватись) і швидкими атаками розбив кілька московських загонів. Далі князь грамотно обрав поле битви, аби повною міроб використати специфіку свого війська й нівелювати перевагу ворога в чисельності. Перед цим під самим носом противника було здійснене форсування Дніпра наведеними мостами (понтонами слугували конструкції зі плотів і пустих діжок).

На полі бою Острозький вишукував військо згідно із винайденим ним бойовим порядком, який перед цим із успіхом застосував 1512 року в битві під Вишнівцем. Полки були розташовані по фронту двома лініями. Між підрозділами зберігались інтервали. Під час бою князь здійснював маневрування хоругвами, концентруючи їх на загрозливих напрямках. Завдяки цьому московські війська були розгромлені по частинах.

Читайте також: Спільній військовій литовсько-польсько-українській бригаді закликають присвоїти ім'я князя Костянтина Острозького

Слід відзначити грамотне застосування артилерії. Адже це ще була доволі молода зброя, і полководці ламали голову над тим, як її використовувати в польових боях. Позиція була дібрана досить вдало: підходи прикриті важкодоступною місцевістю, а гармати замасковані кущами. Завдяки цьому під час битви гармати в певний момент поцілили спочатку в щільні передові порядки ворожої кінноти, а потім накрили тилові лави. Для тогочасних часів розташування по заду вважалося безпечною позицією, тому приліт важких куль призвів до паніки та втечі ворога.

У цілому головним військовим здобутком в Оршанській битві було те, що Острозькому вдалося оточити й знищити найкращі підрозділи противника – загинуло чи потрапило в полон більшість воєвод і кілька тисяч дворян. Як наслідок, хоча в Московії і залишалися ще чималі військові контингенти, проте вести повномасштабний наступ чи вступати у відкриті польові битви вони вже не могли.