Життя завжди буде відтворювати себе знову і знову.

Коли десь щось зав’яло, то поряд проросло нове. Щось згасло, інше спалахнуло. Тут річка всохла, а он за горою потекла нова. Одна людина думає, що вже немає надії, а її збоку підбиває та, в якої верениця мрій і все попереду...

Читайте також: Життя – це те, що постійно починається

Немає тільки суму чи тільки радості. Є життя в усіх його проявах. Є нестримний потік втілення світу. Є драма і щастя. Є сум і світло. Все водночас як величезна симфонія.

Немає об’єктивної реальності. Є суб’єктивне бачення світу залежно від того, що впускаєш у свою свідомість. Немає безнадії і кінця. Є постійна трансформація.

Читайте також: Сто років – і дві години щастя

Не можна нічого втримати в руках. Все тече без упину. Можна лише вихоплювати виблиски сонця на ранковій росі, бігти босими ногами назустріч світанку. Примружуватися в усмішці, стежачи за малечею. Постійно вчитися і пізнавати щось нове.

Вік, старість, вага років – то ілюзія. Кажуть, що суто фізично тіло раз на кілька років оновлюється повністю. Це нові клітини. Все нове, але має якусь форму, яка нібито про щось говорить. Але суть у наповненні. Можна мати зморшки, але через них сочитиметься світло і любов. Все довкола зіткано з цих яскравих ниток.