Думаю, якщо сполучити разом усі моменти абсолютного, незатьмареного щастя – екстазу, блаженства, ейфорії, відчуття-на-сьомому-небі – які стаються з нами в нашому житті, то вийде сумарно не так і багато. Можливо, година. Можливо, кілька. Бо всі ці епізоди абсолютного щастя тривають хвилини, інколи секунди. А в пам'яті вони взагалі спресовуються, стають крихітними та мікроскопічними.

Читайте також: Життя – це те, що постійно починається

Після такої чистої ейфорії приходять домішки – розчарування, страх, нудьга, банальність, сумніви. Небо затягується хмарами, здіймається вітер, падає дощ.

Але важливо бути справедливим до свого екстазу. Так, він був коротким, але в ньому поселилося безліч всього цікавого, безліч нових світів. І ти згадуватимеш про них і вивчатимеш їх, і надихатимешся все своє життя. Сто років – і дві години щастя.

Читайте також: Щастя сподівання: солодка надія на те, що буде

А розчарування.. Треба просто вміти ним керувати. Має бути така спеціальність – management of disappoіntment. Керування розчаруванням. Як ти керуєш своїм смутком. Бо це всього лише звір, якого ти приручаєш. Заради двох годин щастя.