24 вересня 1941 року, на п’ятий день німецької окупації, почалися вибухи на Хрещатику, що спричинили масштабну пожежу і руйнування центральної частини міста. На фото – один із перших вибухів.

Читайте також: Знищити Київ. Перша в Другій світовій спроба стерти історичне місто з лиця землі

Кільком поколінням втовкмачували, що Хрещатик і прилеглі вулиці тоді зруйнували варвари-окупанти. Сьогодні тільки залізобетонні адепти совка вірять цій примітивній брехні совєтської пропаганди. Мінування і житлових будинків, і найбільш значущих будівель Києва здійснював НКВС силами армійських підрозділів напередодні здачі Києва німцям. Що буде з киянами після запланованих вибухів, нікого тоді не хвилювало. Бо "в лісі дрова рубають, а до села тріски літають". І совєти здійснювали тактику "випаленої землі", коли ворогові замість будинків і людей дістаються руїни та згарища. 

Були заміновані всі важливі об’єкти життєзабезпечення – електростанція, водогін, пошта, телеграф, АТС, Оперний театр, музей Леніна – нинішній Будинок учителя, Успенський собор Києво-Печерської Лаври, усі великі адміністративні будівлі. Більшість об’єктів німцям вдалося розмінувати. Софійський собор від знищення врятував директор Софійського заповідника Олексій Повстенко, запевнивший мінерів, що у Софії немає підвалів, куди можна було закласти вибухівку. 

Читайте також: П'ять невивчених уроків Другої світової для українців

Коли від вибухів почали горіти й незаміновані будинки, хтось перерізав шланги, які німці протягнули від Дніпра для гасіння пожеж, і все, що залишалося, – спостерігати, як твоє рідне місто не лише здане ворогу, але й зірване і спалене.

У той страшний вересень старий Хрещатик був втрачений назавжди.