MENU

Не бійтеся бути радикалами, якщо за вами правда – В'ятрович

511 1


Володимир В'ятрович

2009 року я був директором архіву СБУ, почав розсекречення документів КГБ про українське минуле. Робота привернула увагу медіа (українських і світових), політиків (українських і російських), гебістів (російських, які вперше тоді оголосили мене "нев‘їзним" до РФ).

Я скористався цією популярністю, аби запустити важливу для мене й, на мою думку, для країни дискусію про Другу світову війну, її роль і місце в минулому українців та їхньому сьогоденні.

Дві статті "Українська Друга світова (в кольорі)" та "Велика нічия" збурили жваві суперечки, у декого – навіть істеричну реакцію.

Мене звинувачували у штучній політизації історії, зокрема за тезу, що "міф про "Велику Перемогу" виконує не просто певну гуманітарну функцію – він розглядається як важливий інструмент відновлення геополітичного впливу Росії".

Читайте також: Через 75 років по Другій світовій Україна все ще лишається полем битви. Нині – щодо пам’яті про війну

Через п’ять років, після початку війни в 2014-му, це стало очевидним для кожного, здатного думати.

Болючою для звичних до совєтських штампів стала спроба по-іншому дивитися на роль України та українців у цій війні: "Чинником, що визначив місце й роль українців у Другій світовій, стала відсутність у нас власної держави. Україну й українців усі учасники війни розглядали винятково як ресурс (людський, матеріальний, політичний), який можна використати у протистоянні. Як результат – наша земля стала однією з головних арен світового бойовища, наші земляки – вояками практично всіх армій, які пройшли через неї".

Відтак зухвалим багатьом здавалося твердження: "Єдиним справді українським суб’єктом у роки Другої світової війни був український визвольний рух". Через шість років держава врешті визнала вояків ОУН й УПА борцями за незалежність, а потім надала їм статус учасників бойових дій.

Я втішений, що через одинадцять років багато з описаних тут проблем позаду: "Попри існування великої кількості спеціальних наукових відділів в академічних установах та університетах, докторів і кандидатів наук, які вважають себе фахівцями із цієї проблеми, цілісної концепції історії України в Другій світовій війні не створено. Єдиним узагальнювальним дослідженням досі є давно застаріла "УРСР в роки Великої Вітчизняної війни". Очевидно, ще гіршою є ситуація в науково-популярній площині. Можу назвати багато нових цікавих книг на цю тему, що з’явилися в Росії, Польщі, США... і жодної в Україні. Можу згадати два-три українські документальні фільми і жодного художнього. Виставкові експозиції є практично в кожному музеї, проте вони не мінялися з 1960–1970-х років і досі розповідають про "подвиг радянського народу".

Багато з озвучених тоді ідей утілені в життя.

Читайте також: Наша велика перемога попереду: Карфаген московської імперії має бути зруйнований

Головний музей країни, присвячений цій темі, змінив назву, попри заяви навіть декого з керівників, що він створювався як Музей "Великої вітчизняної війни" і таким залишиться назавжди. Змінюється його експозиція, тут проходять періодичні виставки про нинішню війну з Росією.

Однією з найпопулярніших науково-популярних книг з історії за останні роки стало видання "Війна і міф" (продано понад тридцять тисяч примірників українською, поширено кілька тисяч англійською), в якому історики доступною мовою деконструювали найважливіші совєтські міфи про Другу світову. Українська історіографія формує власний погляд на ці події, у суспільстві приживаються українські традиції пов‘язаних із ними подій.

Ми поступово дійшли до того, аби зрозуміти: "Людство ніколи не зможе остаточно перегорнути важкі сторінки тоталітарного минулого, засуджуючи нацизм і забуваючи про злочини комунізму чи спокійно спостерігаючи за спробами їхньої реабілітації. Щойно тоді, коли Сталін, комунізм, НКВД будуть засуджені світом як Гітлер, нацизм та гестапо, можна буде говорити про те, що Велика нічия стала Великою Перемогою, про те, що велике зло не повернеться. Принаймні у вигляді нацизму чи комунізму".

Те, що зовсім нещодавно, у 2009-му, читалося як радикальні ідеї з переосмислення Другої світової – стало нормою. Геніальний Орвелл мав рацію: "У часи загальної брехні говорити правду – це екстремізм". Не бійтеся бути радикалами, якщо за вами правда.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Володимир В'ЯТРОВИЧ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі


Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини