Ситуацію в Іспанії, пов’язану із намаганням Каталонії проголосити незалежність, неправильно порівнювати з подіями в Україні — на Донбасі і в Криму. Таке порівняння, скоріше, є маніпулюванням інформацією. Ця хвиля була розпочата в Росії, але вона підхоплюється дуже багатьма й в Україні — і людьми, і медіа. І дарма ЗМІ розганяють таку ідею замість того, щоб пропонувати свої точки зору. Тож виходить, що ми починаємо спростовувати інформацію і доводити, що це не так. А це вже невигідно і неправильно.

Проте порівнювати намагаються, бо метод аналогії в аналізі є найбільш наочним і дозволяє через певні стереотипи з інших ситуацій чи минулого краще зрозуміти якусь подію. У даному випадку ми користуємося російськими стереотипами, коли порівнюємо Каталонію із Кримом чи Абхазією, чи Південною Осетією. Це — неправильно.

Читайте також: Політолог: Референдум в Каталонії – це великий провал Мадриду, який стане кривавим

Щодо суті питання, то ситуація в Іспанії та Україні просто неспівмірна і непорівняна. За великим рахунком, правильною була б аналогія між Україною в цілому і Каталонією. Адже свого часу Україна боролася і здобувала незалежність від Російської імперії, Радянського Союзу. Так само і Каталонія протягом багатьох століть боролася за свою автономність, за утворення федерації в Іспанії, а зараз бореться за власну незалежність. Це, на мою думку, правильна історична аналогія, тому що історичні масштаби українського і каталонського автономізму й незалежності є співставними і мають історичні паралелі.

Натомість ситуації з російською окупацією Криму, Донбасу, Абхазії та Північної Осетії мають зовсім інший характер. Адже передусім у цих випадках мало місце зовнішнє втручання, а проведення референдумів було інспіровано, організовано і здійснено під керівництвом окупантів і за їхнього повного сприяння. Чого зовсім не спостерігається у Каталонії…

Тому нічого спільного у цих ситуаціях немає, крім слова «референдум», яким назвали опитування в Криму.

У будь-якому разі, на події у Каталонії має дуже обережно реагувати Україна. Вже пролунала думка речниці МЗС Мар’яни Беци. На мою думку, це дуже правильна заява і позиція. Вона стримана, і це добре. Бо найгірше, що ми могли зробити, — здійснити втручання у внутрішні справи Іспанії. Цього Україна не повинна собі дозволяти в жодному випадку.

Читайте також: Референдум – зброя сепаритистів

Крім того, важлива послідовність України в проведенні зовнішньої політики. Київ має дотримуватися послідовної лінії, залишаючись передбачуваним партнером на європейському і світовому рівні. А Королівство Іспанія було і залишається нашим давнім і стабільним партнером якраз у питанні визнання чи невизнання різного роду сепаратистів у Європі.

Наприклад, Іспанія — остання чи єдина європейська держава, яка не визнала незалежності Республіки Косово. Так само цю незалежність не визнала і Україна. І цілком зрозуміло — чому. Бо в обох держав є проблема внутрішнього сепаратизму. В Україні це було питання Криму, адже росіяни не приховували, що вони у майбутньому спробують використати косівський прецедент для анексії Криму. Саме це вони і зробили. Тобто побоювання України були небезпідставними.

Тож координація наших зовнішньополітичних ліній у цьому питанні з Мадридом є правильною. У майбутньому теж  слід дотримуватися такої лінії і не дозволяти собі різких коливань.