Росія мала всю зброю, потрібну для атаки Анґели Меркель за допомогою викрадених електронних листів і документів Християнсько-демократичного союзу (ХДС) і німецького парламенту. Ретельно підготовані, вони могли показати, як політики роблять свої справи: з інтригами, нещирістю та зрадою. Виборці були б шоковані, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Такі одкровення знівелювали шанси Гілларі Клінтон проти Дональда Трампа. Але тиша на німецькому фронті була приголомшливою. Кремль припинив вогонь. Чому?

Одна зі причин полягала в тому, що попередні трюки в Америці та Франції не спрацювали. Крім того, повномасштабний напад на пані Меркель, імовірно, не дав би результатів. Вона була приречена перемогти, єдине питання полягало лише в тому, на яких умовах лідерка ХДС сформує свою коаліцію. Крім того, ця потужна атака мог­ла би привернути увагу суспільства до російської загрози. Більшості виборців не подобається ідея конфронтації з Кремлем. Вони відмовляються говорити про російське втручання й навіть виступають проти надання військової підтримки в разі нападу Росії на союзників Німеччини з НАТО. Грубе втручання в німецьку політику привело б до лікування такої національної наївності.

Читайте також: Чи вдасться Анґелі залишитись "ангелом" для України?

Замість цього Кремль працював над іншими частинами політичної системи. Він скористався розгалуженими розвідувальними мережами комуністичної епохи, які лише вдосконалювалися та розширювалися протягом останніх десятиліть.

Він використовував "пряник" ділових зв’язків, щоб дістатися до партій, пов’язаних із бізнесом, особливо до Християнсько-соціалістичного союзу (ХСС), баварських союзників пані Меркель. Він використовував суміш пропаганди та маніпуляцій для підбурення майже 4 млн громадян російського походження. Колись вони були непохитними прихильниками ХДС, але тепер їх приваб­лює соціальний консерватизм і цькування ісламу у виконанні крайньої правової (і дружньої до Росії) "Альтернативи для Німеччини". Головна тема виборів – це не скромна перемога пані Меркель, а вражаючий прихід до парламенту АдН. У поєднанні з м’якими соціал-демократами та відверто прокремлівською партією "Ліві" в Росії буде три політичних плацдарми для майбутнього використання або й чотири, якщо зважити на ліберальних вільних демократів, які, здається, готові визнати анексію Криму.

Усе це полегшує відчуття образи, яке багато німців мають до адміністрації Трампа. Насправді терплячий прагматизм пані Меркель – правильний підхід: Америка є найважливішим союзником Німеччини незалежно від того, хто керує Білим домом. Однак політично простіше дістати своє місце біля трибуни, використовуючи дешевий антиамериканізм.
Витончені російські тактики спрацювали.

Читайте також: Цей тривожний новий світ Німеччини

Розпочалися зміни політичного ландшафту Німеччини. Перспектива прикордонних держав у Східній Європі раптом виявляється похмурішою, ніж очікувалося. Шанси на збільшення оборонних витрат до рекомендованих НАТО на рівні 2% ВВП здаються менш оптимістичними. Особиста влада пані Меркель в її партії була ослаблена. Її відхід від керування видається ймовірнішим зараз, ніж потім. Її наступник може бути менш атлантистським і менш агресивним до Росії, що відображає те, що здається новими тенденціями. Гра ще не закінчена. Нагальний пріоритет зараз для близьких до Росії прикордонних держав – від Балтики до Чорного моря – донести своє послання до Німеччини.

Це означає підсилювати посольства в Берліні, а також працювати над іншими частинами децентралізованої німецької політичної системи. Послання солідарності, антиімперіалізму й історичної справедливості має бути досить привабливим для чесних німців, але лише тоді, коли хтось його поширюватиме. Протягом останніх 25 років Росія не зіткнулася з великою конкуренцією. Урок для інших країн очевидний: найбільша перевага РФ полягає в тому, що вона грає довгу гру, дивлячись на багато років уперед, адаптуючи свою тактику відповідно до успіхів і невдач. Тоді як наша оборона застаріла та менш гнучка, якщо ми її взагалі вмикаємо.