Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 27 жовтня

Чубаров: Влада України й Меджліс не залишать наодинці тих, кого переслідують у Криму

Про це голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України сказав під час спільної прес-конференції зі своїми заступниками Ільмі Умеровим та Ахтемом Чийгозом в аеропорту "Бориспіль". "Жодна людина в Криму, яка сьогодні перебуває або в ув'язненні, або переслідується в інший спосіб: підписка про невиїзд і таке інше, – вона не залишатиметься сам на сам”, – наголосив Чубаров і додав, що говорить про це від імені Меджлісу. Депутат підкреслив, що ані уряд, ані українська держава, ані Меджліс не залишать нікого. Після цього Чубаров також нагадав прізвища усіх кримських політв'язнів.

Страшна історія урочища Сандармох

У документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як "обычное место расстрелов". 80 років тому там убили близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев'яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців. Найбільшу групу в'язнів – 1111 осіб – розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Ці масові розстріли приурочили до 20-річчя Жовтневого перевороту. В останній етап тоді пішли близько 300 українців, серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру "Березіль" Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, освітяни Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського).

Польща й далі провадить цинічну гру мертвими

Цьогоріч у квітні у відповідь на 15-й (!) випадок руйнування українських пам‘ятників на території Польщі (останній вандалізм у Грушовичах "освячений" заявами польських Мінкульту й Інституту національної пам'яті) ми оголосили про призупинення процесів легалізації незаконних польських пам‘ятників в Україні, видачі дозволів на пошуки й ексгумації. Від самого початку зазначали, що це вимушений тимчасовий крок, мета якого спонукати польських колег до переговорів для вирішення проблем із нелегалізованими пам‘ятниками. До того, як у Польщі за мовчазної згоди влади буде демонтовано останній український пам‘ятник. За півроку, що минули, з польського боку мали хвилю обурення в медіа, заяви політиків, спроби обійти заборону через українські організації, навіть намагання почати будівництва нових нелегальних меморіалів.

Пізнє пробудження: несвоєчасна реакція на російську загрозу

Запізнілість реакції – це фактор, який просто дратує: всі ті, хто зараз переймається втручанням Кремля в американські президентські вибори торік, схоже, вважають, що це був перший випадок російської політичної війни. Насправді ж ідеться лише про найбільш свіжу та резонансну подію. Загартовані учасники боротьби за свободу й демократію в Росії та за її межами мали би нагадати новоспеченим соратникам у Голлівуді й деінде в стурбованій Америці, що росіяни впродовж 25 років спрямовують свої атаки проти безлічі інших країн. Варто також наголосити, що тактика інформаційної війни, яку задіяли росіяни в США, – це тільки частина кремлівського арсеналу.

Президентські вибори в Росії: що ховається за кримськими заявами Собчак?

Президентські вибори 2018 року в Росії, які до останнього часу сприймалися з України хіба що як чергове безглузде телешоу, зі стартом президентської кампанії Ксенії Собчак, абсолютно несподівано для вітчизняних коментаторів, які заявили: "Нам що Навальний, що Собчак – один біс", – набули яскраво вираженого українського інтересу. Розмови про переговори щодо участі Собчак у президентських виборах велися вже кілька тижнів, і від самого їх початку "поінформовані джерела" називали як одну із залучених до них сторін кремлівських політтехнологів. Усе схоже на те, що ініціаторами цього інформаційного "витоку" були саме вони.

Кібервійна: що Україна може запропонувати світові

Виступаючи під час панельної дискусії на тему комп’ютерної безпеки я ще раз переконався в такому: Україна реально перебуває на передовій глобальної кібервійни; наш досвід як полігону випробування сучасних інструментів гібридної війни, у який Україну перетворила Росія, є вкрай важливим для цивілізованих країн; Україна має що запропонувати світові, й ми повинні використати свій досвід участі у гібридній війні для того, аби навіть найбільші країни уникали помилок, які реально несуть загрозу безпеці планети. Наприклад, моя команда кожного дня отримує унікальний досвід, спостерігаючи за новими типами комп’ютерних вірусів, які майже неможливо виявити. Більше того, ці віруси вже здатні атакувати окремих користувачів чи окремі підрозділи, враховуючи поведінку людини в соціальних мережах.

Як скоротити селище та що має бути замість Кубку України з футболу

Як правильно скорочувати слово селище, запитує Наталія Лугіна. Мабуть, ліпше с-ще, щоб відрізнити від с. – село. Назву сану найвищої особи в католицькому світі пишемо з великої літери – Папа Римський. Прес-службу Професійної футбольної ліги цікавить закінчення слова кубок у родовому відмінку. Це закінчення -а. Отже, проводимо жеребкування Кубка України. Назви футбольних команд "Арсенал" і "Колос" мають у родовому відмінку такі самі закінчення, як і слова, від яких вони походять. Якщо арсенал (склад зброї) та колос у збірному значенні мають закінчення -у, то й назви футбольних команд будуть "Арсенал", "Колос" – "Арсеналу", "Колосу". Фахівець, який веде тренерську роботу і може виходити в складі команди як футболіст, українською мовою – тренер-гравець.