Коли ми вчилися в школі, нам казали, що успішна революція – це коли повсталі народні маси зносять злочинну владу.

Це було потрібно марксистам, аби пояснити їхню модель класової боротьби. Тих марксистів давно нема, а картинка та сама лишилася, навіть у тих, хто вчився нещодавно.

Читайте також: Коли замість реформи виходить Буратіно

Насправді все інакше. Повсталі народні маси можуть лише влаштувати велику криваву м'ясорубку, після якої ціле покоління просто пропускається.

Насправді будь-яка успішна революція – це розкол усередині правлячої еліти. Частина її – за модернізацію, частина – за консервацію. Внаслідок революції перші отримують більше влади і грошей, другі залишають сцену, а народні маси (точніше, активна меншість всередині них) отримують шанс скористатися з модернізації та відкрити систему на користь усіх. Не всі модернізації призводять до заміни закритих систем на відкриті, але лише такі модернізації є сталими. Натомість авторитарні модернізації швидко повертають назад.

Читайте також: Тривожні сигнали з Європи: чи можуть реформи бути необоротними?

Для повноти картини треба зауважити, що бувають і такі розколи всередині правлячої еліти, які не мають жодного стосунку до модернізації. Якщо обидві сторони підтримують консервацію, то йдеться про банальну боротьбу за владу. Хоча й тут активна меншість суспільства може спробувати нав'язати модернізаційний порядок денний – адже та з двох сторін, яку за свою прихильність до модернізації підтримає громадянське суспільство, неодмінно переможе своїх опонентів.