На курсі "Корупція та демократія" в Єльській школі права обговорювали тему "корупція та свобода слова", пише у своєму блозі на "Новому часі" директор Центру демократії та верховенства права Тарас Шевченко. Виявляється, свобода слова не завжди сприяє боротьбі з корупцією. Інколи навпаки шкодить.

Оскільки приклади, як свобода слова допомагає боротьбі з корупцією є більш очевидними, на них зупинятися не буду. Лише зазначу, що ніхто не ставить під сумнів, що сумарно ефект свободи слова є позитивним. 

Однак, які ж є вади? 

Читайте також: Тероризм не розвага: як журналісти допомагають терористам

1) Свобода слова здатна спотворити враження про обсяги корупції. У країні без вільних медіа інформації про корупцію значно менше. Коли медіа отримують можливість говорити про корупцію, у громадян формується віра, що корупції стало значно більше, навіть коли її рівень не змінився. Це пов'язано з емоційною реакцією на новини, які вони чують. Є новини – є корупція. Є багато новин – корупції багато.

2) Свобода слова може заохочувати пропонувати хабарі. Вірогідність того, чи буде людина давати хабар чи ні, залежить від уявлення про те, як прийнято вчиняти. Наприклад, якщо людина очікує, що без хабаря вирішити питання неможливо, що це загальна практика, вона буде більш схильною пропонувати. Так само, якщо людина віритиме, що запропонувавши хабар можна сісти в тюрму, – вона не буде ризикувати. Поширення інформації про тотальну розповсюдженість хабарів збільшує вірогідність, що люди пропонуватимуть більше хабарів, а чиновники більше братимуть. Тобто багато інформації про корупцію може призводити до завищеного уявлення про корупцію та до ще більшого пропонування хабарів. 

3) Свобода слова може спонукати до думки, що нічого не змінилося. Навіть коли ситуація покращується, у громадян, які продовжують бачити новини про хабарі, завжди буде враження, що нічого не змінилося, й усі зусилля були марними. Розчарування призводить до припинення тиску на владу або до підриву довіри до тих позитивних змін, які відбулися. А також до підриву репутації нових інституцій, які є ефективними.

Читайте також: Як не можна вірити віртуальній реальності і як легко стати її жертвою

4) Теорія і практика стверджують, що в момент, коли брати хабарі стає ризикованіше, розмір хабаря зростає. Тобто та ж "послуга" коштує дорожче. Так збалансовується попит і пропонування. Менша кількість і більший розмір. Однак, свобода слова вихоплює лише збільшення розміру не маючи здатності оцінити масштаби, оскільки вони латентні. Новини, що "розміри хабарів зросли вдвічі" вбивають довіру до змін, сіють зневіру, розчарування й апатію. Апатію, що має наслідком припинення боротьби. 

Це теорія з університетського семінару в Єльській школі права. Це не про Україну написано. 

Хоча, можливо, деякі аналогії можуть бути доречними?