Експерти й аналітики часто критикують: мовляв, навіщо обманюєте людей? Doing Business – це не панацея. Не прийдуть до нас інвестори відразу, як ми піднімемося в рейтингу на п'ять пунктів. Он у Китай взагалі в рейтингу минулого року на 78 позиції був, а розмір FDI виріс на $118 млрд за один рік. Фікція цей ваш рейтинг. Фікція і профанація.

Хочу нарешті відкрити всім секрет Полішинеля: прокляті чиновники думають не так однобоко, зазначає у своєму блозі на "Новому часі" заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов. Багатьом бюрократам, які працюють над поліпшенням інвестиційного клімату, відомо, що компанії інвестують у країни, де бізнес робиться набагато складніше, ніж в Україні. Складніше, але прибутковіше. Наприклад, виробники споживчих товарів розміщують свої потужності в Індії хоча б тому, що її населення щорічно збільшується на третину населення України. Їхній ринок зростає, а ринок України не може розраховувати на таке колосальне зростання споживання.

Читайте також: Планка Бендукідзе: чому в Україні немає грузинських реформ

Звичайно, ніхто не плекає ілюзій, що інвестиції потечуть рікою, коли Україна увійде в топ-50 будь-якого рейтингу. У той же час я впевнений, що будь-який світовий рейтинг – це хороший рекламний інструмент. Стаття в Financial Times про те, що Україна зростає у рейтингу Doing Business швидше, ніж усі пострадянські країни, змусить звернути на нас увагу інвестора, який ніколи навіть не чув про таку країну. Більш того, існує безліч високозатратних виробництв – для них важлива легкість і дешевизна процедур (зокрема низькі податки).

Україні складно відповідати на запитання потенційного інвестора – чому ми? У нас війна, пройшла девальвація, відносно маленький ринок тощо. Зростання в рейтингу Doing Business – одна з позитивних новин.

Більш того, критерії Світового банку – це насамперед перевірені ефективні рішення проблем, із якими мали справу інші країни. Ми можемо й повинні працювати над точковими змінами, яких вимагає рейтинг, для того, щоб поліпшити життя наших інвесторів. Для цього був розроблений пакет законопроектів №6540-6543.

На перший погляд – збірна солянка з технічних рішень. Так, наприклад, пропонується дозволити інвесторові не чекати присвоєння поштової адреси місцю майбутнього заводу, а вказувати в документах кадастровий номер і координати GPS. Здавалося б, нісенітниця. Навіщо змінювати таку дріб'язкову норму? Насправді ж – уявіть, скільки корупційних грошей можна висмоктати з умовної IKEA під страхом затягування будівництва.

Пропонується змінити й інші очевидно неефективні та корупційні норми. Наприклад, скасувати пайову участь в інфраструктурі міста. Зараз Україна займає 140 (!) місце в рейтингу за цим критерієм. Чому? Тому що за фактом це податок на інвестицію. У коридорі від 0 до 10% вартості будівництва або реконструкції вона склала всього 1,35 млрд грн у 2016 році. Половину з цих мільярдів дав Київ. Чому ж інші міста отримали так мало від забудовників? Мало зводять? Можливо. Але радше за все ці гроші просто осідають у кишенях чиновників. Крім того, Мінрегіон проводило аналіз: жодна гривня зі сплачених внесків пайової участі не була витрачена на будівництво садочків, шкіл або лікарень.

Читайте також: Чому в Україну мало інвестують і як це виправити

Нарешті проект закону передбачає спрощення доступу до кредитів. Зараз банки, навіть коли мають достатньо грошей, дуже часто відмовляють бізнесові в їхньому наданні. У підприємства А немає кредитної історії, підприємство Б афілійоване зі впливовим політиком (що значно ускладнює процедуру стягнення в разі чого). Зрештою, в підприємства В прибуток не дозволяє йому покривати відсотки за кредитом, забезпеченим іпотекою. У результаті всі три підприємства залишаються без кредитних коштів, не можуть розвиватися, створювати робочі місця та додаткову вартість. Хто від цього виграє? Рішення є. Банк може використовувати надійну гарантію забезпечення зобов'язань – механізм довірчої власності. У такому разі майно боржника автоматично (на відміну від застави) стає власністю банку в разі невиплати кредиту. При цьому до набуття повного права власності банк ніяк не може розпоряджатися цим майном.

Дерегуляція – одна з тих реформ, де потрібно бігти, щоб залишатися на місці. Конкуренти не сплять. Білорусь уже на 38 місці в рейтингу Doing Business. Тобто, враховуючи схожість ринків, інвестувати в Білорусь удвічі привабливіше. Тим часом у Києві законопроект №6540 вже рік узгоджується органами та лежить у стінах Верховної Ради, як і багато інших хороших ініціатив. Що з цим робити? Питання риторичне.