Парламентський тиждень випав всеохоплюючий: від полюсу грошового до — символічного. У вівторок взято за основу проект Держбюджету-2018, а у четвер — першим питанням передбачався розгляд законопроектів про державні символи.

Зубожіємо за планом

Стартував бюджетний процес невесело, розігнався мляво, триває сумно. А як інакше, коли потреби ростуть, а гроші падають?

За 10 років загальний ВВП впав у 1.7 рази від $ 180 млрд. у 2008-му до $ 104.6 млрд. у 2017-му. А на душу населення — у півтора рази з $ 3891 до $ 2602. І душ поменшало: було українців 46.3 млн. залишилось 42.3.

Оперую доларами, бо порівнювати можна порівнюване, а та і ця гривні незрівнянні. На 01.01.2008 її офіційний курс складав 5.05 грн. за долар, на сьогодні — 26.48. І це після "зміцнення". Щоправда, зміцнення ситуативного, бо в бюджет-2018 закладено курс 29.3.

Ось ще кілька знакових показників десятилітнього (2008-2018) регресу:

Розмір середньої заробітної плати впав у 1.3 рази з $ 344 до $ 273, середньої пенсії — у 2.2: з $ 148 (для 13.8 млн. пенсіонерів), до $ 68 (для 12 млн.). Меншає пенсія — меншає пенсіонерів.

Не все котиться вниз, щось — і вгору. Обсяг державного і гарантованого державою боргу зріс у 14.5 разів із $ 25.0 млрд. (кінець 2008-го) до $ 91.3 млрд. (прогноз на кінець 2018-го). Тож і видатки на його обслуговування зросли із 1.4% аж до 11%!

Летимо! До осяяного майбутнього чи в трубу?

За їх планом і далі зубожітимемо

Серед причин падіння життєвого рівня, крім суб’єктивних (нездарне урядування, ударне розкрадання), є й об’єктивна –російська агресія. Зростання витрат на оборону з 3.8% до 7.1% логічне й виправдане.

Та загалом наш бюджет російські агресори не ділять, хіба що опосередковано через агентів впливають. І як же діляться гроші у збіднілій країні?

Порівняємо структуру видатків на деякі життєві речі. За 2008-й рік беремо звіт, за 2018-й – проект.

На житлово-комунальне господарство було 2.9% планується 1.8%. "Жити стало легше, жити стало веселіше"?

На охорону здоров’я зменшення із 10.9% до 9.4%, освіту – з 19.7% до 17.5%, соціальний захист – з 9.3% до 7.9%, і, як вінець, на економічну діяльність — із 16.6% до 10.6%. При такому скороченні фінансування економіки звідки що візьметься?

Зростає бідність  — зростають субсидії біднякам: з 1.7% до 4.8%. Це вже після підвищення пенсій, мінімалки, зарплат бюджетникам!

Читайте також: Споживчі ціни в Україні зростають із непристойною швидкістю, – експерт

А ось іще одне зростання: витрати на утримання парламенту у 2017-му році складають 1 мільярд 124 мільйони грн, президента — 819,9 мільйона гривеньi. А у 2018-му сумарні витрати на них зростуть до 2.6 млрд. грн. Сало подорожчає?

Кінцевого бюджету ще немає, але тенденції вже чітко окреслені: на Печерському пагорбі життя іще покращиться, поза ним — ще погіршиться.

Двогербовість, як українське ноу-хау

Як не втішимось грошима, може втішимось символікою? Що там втішимось — запишаємось!

У тижневому порядку денному на четвер 16 листопада першим питанням планувалась державна символіка — одразу два законопроекти "Про державні символи України", №4103 (н.д. І. Крулько "Батьківщина" та інші), і альтернативний — "Про державні символи України, порядок їх використання та захисту", 4103-1 (н.д. О.Дехтярчук (БПП) та інші).

Особисто мені наші символи подобаються, може тому, що не придумані вони роботами в КБ, а виросли з глибин національного, народного життя: і гімн, і прапор, і герб.

Читайте також: Тысячелетние символы нашей украинской нации

Стоп! А який, власне, герб? Той звичний, що застосовується наразі, Тризуб? Так! Він має звитяжну історію, а витоком — ще нашу прадержаву, Київську Русь.

Але ж цей герб не єдиний, до того ще й Малий (ст.20 Конституції). Є, точніше має бути, й Великий.

А для чого? Не маю жодного аргументу на користь двох державних гербів. Ви, маєте?

Я не знавець геральдики, намагався віднайти держави з двома державними гербами. Не знайшов. Ви, знаєте?

Зате я знаю, як з’явилось це диво у Конституції.

Багатогербовість, як спадщина "багатовекторності"

Україна прийняла нову пострадянську Конституцію останньою з поміж 15-ти колишніх радянських союзних республік. Не в останню чергу через ідеологічне протистояння совкової і патріотичної частин парламенту.

Було тоді 2-ге скликання, і була у ньому комуно-соціалістична більшість на чолі зі спікером-соціалістом О. Морозом. Та 226 штиків вона не мала, бо той парламент, як і нинішній, був неповним. І теж через недолугий виборчий закон.

Хоч для прийняття нової Конституції потрібна була проста конституційна більшість (226 голосів), їх не вистачало. Доводилось шукати компромісів, зокрема, ідейних. Не складалось: Ленін під жовто-блакитним прапором залишався символом епохи.

Не було б щастя та нещастя помогло: проект указу президента Л. Кучми, що передбачав розпуск Верховної Ради і дострокові вибори, був готовий до оприлюднення.

Фахово та рада була незрівнянно вища за цю, але розгону боялась не менше. Звідси й «конституційна ніч» з 27-го на 28-ме червня 1996-го, звідси й технічні незугарності у тексті Конституції, звідси ж — ідейні компроміси.

 Як голод є найкращим поваром, так розпуск є найкращим миротворцем: прапор погодили, гімн затвердили без слів, герб – подвоїли. Тризуб, як єдиний герб, тоді дотиснуть не змогли.

Сьогодні — можна, 300 голосів для відповідної зміни до Конституції набереться. Як не зі щирості, то з остраху.

На жаль, обидва внесені законопроекти, при всіх їхніх чеснотах, концепцію двогербності залишають, навіть розвивають. А дарма.

Залишимо двогорбовість дромадерам, а двогербовість історії. Час проголосити наш славний Тризуб єдиним, повноцінним Державним Гербом України.

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO