Я обіймаю посаду головного редактора журналу Український театр з березня цього року.

За цей час наша робота з Lena Mygashko та Elizaveta Olijnyk фактично перетворилася на волонтерський проект.

Ми робимо журнал з великим задоволенням, але дуже хочеться їсти.

Читайте також: Кому потрібна культурна революція

Моя зарплата на даний момент складає близько 2 тис грн, і кожного разу, коли я розраховуюся на касі в супермаркеті, розумію, що касир отримує вчетверо більше ніж я за свою роботу.

Такий стан речей пов'язаний з урізанням фінансування Національного видавництва Міністерством культури  у підпорядкуванні якого ми знаходимося. Роздержавлення... Жодних косультативних сесій з приводу проходження роздержавлення Міністерство не проводить. 

"Український театр" це фактично єдине фахове друковане ЗМІ про театр в Україні ( у Німеччині, наприклад, журналів про театр близько 30 і майже всі вони отримують держпідтримку).

Я дуже втомилася здійснювати це надзусилля і жити за рахунок свої близьких.

Фактично, моя сім'я зараз виступає спонсором журналу ( УТРИМУЮЧИ МЕНЕ).

Якщо до кінця року я не отримаю від Міністерства культури погашення заборгованості за 10 місяців моєї роботи - звільнюся.

Читайте також: Хороших письменників заганяють у кут і дають мотузку, щоб повісилися – Пагутяк

Мій волонтерський ресурс вичерпано. Буде дуже смішно, якщо журнал "Український театр" кирдикнеться за каденції міністра Євген Нищук і ми остаточно перетворимося на нормальну таку "бананову республіку".

І так: АНАЛІТИЧНИЙ ЖУРНАЛ ПРО ТЕАТР НЕ МОЖЕ БУТИ КОМЕРЦІЙНИМ.