Наразі Україна витримує психологічну атаку сусідів, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній віце-прем'єр України з питань євроінтеграції Олег Рибачук. Однак влада має зробити для себе висновок: будь-які реформи треба заздалегідь проговорювати

Коли міністр закордонних справ Павло Клімкін запропонував голові угорського МЗС Петеру Сіярто зустрітися на Закарпатті задля обговорення мовного закону, той емоційно відмовив, аргументуючи тим, що думку закарпатських угорців треба було запитувати до схвалення закону. І тут угорець має рацію.

Правду кажучи, мовний конфлікт виник через те, що ми спочатку прийняли рішення, а потім почали боротися з наслідками. І це важливо розуміти не тільки в контексті цієї реформи, а й загалом на майбутнє: зміни потрібно проговорювати. Пояснити тим, хто противиться, й заслухати аргументи тих, хто категорично проти.

Читайте також: Єврокомісія подала на Угорщину в суд через закон про освіту

Будь-які успішні реформи у світі робляться за одним алгоритмом: спочатку ти проводиш консультації з усіма зацікавленими сторонами, а потім приймаєш рішення. Ніколи не буде так, що реформу підтримають усі: для когось вона стане небезпечною, а для когось і смертельною. Але проконсультувавшись, ти принаймні отримаєш зворотній зв’язок і переконаєшся в тому, що суть реформ зрозуміла.

Якось я був у Карпатах в одному сучасному ресторанчику, де зі трьох офіціантів лише один так-сяк мене розумів. Я не кажу про іспити – мову не сприймають навіть на побутовому рівні. А якщо така людина потрапить до україномовного лікаря?

Щоб громадяни України могли тут жити і працювати, вони зобов’язані знати рідну мову. Ми ж не унікальні – такі ж меншини є й у тій же Польщі, й у тій же Угорщині.

Читайте також: Забули про свою колиску: що треба нагадати стурбованим закарпатським депутатам

Зрозуміло, що в урядах цих та інших країн є праворадикальні політики, які задля своїх інтересів розігрують цю карту. Але якби ми провели з ними консультації, принаймні знали б їхні аргументи. Такі ж радикали є і в нас — дурні нині в фаворі.

Зараз, маючи на руках рішення та рекомендації Венеційської комісії, ми поставили віз поперед коня і намагаємося проштовхнути його так, щоб кінь лишився спереду. Я переконаний, що мовне питання не призведе до заворушень на Закарпатті. Про переслідування нацменшин там починають говорити переважно тоді, коли беруть за зябра контрабандистів.

Зрозуміло, що Венеційська комісія не зможе заборонити українській державі навчати власних громадян державною мовою. Та щоб уникнути конфліктів у майбутньому, нашим чиновникам треба навчитись слухати інших. Це стосується всіх – людей, спільнот і навіть цілих країн. Навіть якщо рішення хороше, але вашу думку попередньо не запитали – будь-що сприймається вороже.