Минулого тижня у ЗМІ одна за одною промайнули три новини, які варто було б розглянути в сукупності. Принаймні дві з них для України дуже важливі, а третя слугує гідним тлом для двох інших.

Прес-секретар Держдепартаменту США Гізер Ноєрт підтвердила, що Білий дім схвалив продаж Україні стрілецької зброї, зокрема снайперських гвинтівок M107A1, на загальну суму 41 із половиною мільйон доларів. Точніше сказати, дозволив цю зброю продавати – закупівлі вестимуться в американських компаній, а не в уряду США. "Ліцензія поширюється на напівавтоматичну й автоматичну вогнепальну зброю, включно зі зброєю 50 калібру. Вона також включає в себе бойові кулемети, глушники, військові приціли і полум’ягасники, а також запчастини", – повідомляють ЗМІ. Зазначимо, що про протитанкові системи "Джавелін", у яких Україна має особливу потребу, тоді не йшлося.

Не забарилася й реакція Кремля. Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков заявив: "Напевно, це зайвий раз підігріє і без того гарячі голови тих націоналістів, які прагнуть тільки до того, щоб знову перейти до силового методу врегулювання на Донбасі, абсолютно безперспективного, і знову розв'язати кровопролиття". Словом, особливого ентузіазму в Москві ця звістка не викликала.

Нарешті, третя новина знову прозвучала з вуст Гізер Ноєрт. "Сполучені Штати вирішили поставити Україні посилені оборонні можливості як частину наших зусиль із надання допомоги Україні в побудові її довготривалих оборонних можливостей для захисту її суверенітету й територіальної цілісності, а також для відбиття подальших агресій", – ідеться у її заяві. У ній не зазначається прямо, які саме озброєння маються на увазі. Однак агентство Associated Press із посиланням на високопоставлених американських чиновників підтверджує, що йдеться про ті самі системи Javelin. Телеканал ABCNews навіть повідомляє подробиці: "Загальна вартість оборонного пакету складе 47 мільйонів доларів. Він включатиме 210 протитанкових ракет і 35 пускових установок". Стандартний комплект Javelin якраз становить шість ракет на одну установку, і його вартість – близько 1,3 мільйона доларів.

Теоретично це рішення має бути ще схвалене Конгресом США. Але ж відомо, що якраз Конгрес уже не перший рік виступає за озброєння України – до цього часу все впиралося якраз у позицію Білого дому. Тому за цим справа навряд чи стане.

Читайте також: Оборона Трампа: в чому чинна адміністрація перевершує команду Обами

Якщо в усьому шукати прихований сенс (що розумно далеко не завжди), можна подумати, що рішення про постачання "Джавелінів" ухвалено в піку Москві – після процитованих слів Пєскова. Однак тут вочевидь має місце звичайний збіг.

Отже, українська армія за кілька днів має стати відчутно сильнішою. Щоправда, треба дивитися правді в очі: сильнішою лише настільки, щоб зміцнити свої позиції на Донбасі й не допустити нового Іловайська. У разі прямої російської агресії ні американські протитанкові системи, ні снайперські гвинтівки становище, на жаль, не врятують – досить порівняти розміри військового бюджету двох країн. Наприклад, у Росії 2016 року цей показник перевищив 70 мільярдів доларів – вона посіла третє місце в світі, відразу після США і Китаю. В Україні того ж року військовий бюджет не дотягнув і до двох із половиною мільярдів. За такого співвідношення фінансових сил ніякої героїзм вояків не допоможе Україні вистояти проти Росії наодинці, без союзників.

Але вистоювати наодинці, схоже, й не доведеться. Із часів Карла фон Клаузевіца відомо: війна є продовження політики іншими засобами. Сама політика при цьому не тільки нікуди не дівається, а й залишається первинною. Військова перемога – не перемога, якщо вона веде до політичної поразки. Подивімося ж на ситуацію під політичним кутом.

У цьому випадку Україна досягла своєї мети: отримувати з США не тільки легке, але й таке необхідне їй важке озброєння. Росія, попри всі зусилля, перешкодити цьому не змогла – тобто вона своєї мети не досягла. Навіть якщо залишити військові питання осторонь, політично це – незаперечна перемога Києва.

І психологічно, до речі, теж. Відомий російський опозиціонер Олександр Скобов так прокоментував у Facebook новину про схвалення поставок "Джавелінів":"Це удар по сакральних символах рашизму. До речі, хтось намагався проаналізувати, чому в рашистській ідеології та естетиці таке помітне місце займає культ танка? Глибинною основою рашизму є "інстинкт утискування". А танк – ідеальний образ придушення". Що ж, принаймні давити країну зі "Джавелінами" буде важче, ніж країну без "Джавелінів".

Читайте також: США завдали два з половиною удари по РФ

Але набагато важливіші два інші фактори. По-перше, оскільки рішення про постачання Україні американської зброї – перш за все політичне, то й наслідки воно має спричинити політичні. Це крок до зближення між Вашингтоном і Києвом – не стрибок, саме крок, до того ж не дуже великий, і все-таки його зроблено. США цілком могли й надалі поводитися в дусі відомого персонажа Євгена Шварца: "Він був пестун. Він так боявся болю, що за найменшого нещастя завмирав, нічого не робив, а все сподівався на краще. Коли при ньому душили його улюблену дружину, він стояв поряд та умовляв: потерпи, можливо, все обійдеться!".

Америка вмовляла Україну потерпіти з березня 2014 року, і ось зараз нарешті ухвалено рішення про реальну підтримку нашої країни. Тепер, сказавши "Ей", треба  буде говорити й "Бі" – просто так віддати Україну на поталу Путіну вже не вийде. Як дотепно зауважив герой радянської літератури, крига скресла.

Українсько-американські відносини дзеркально відіб'ються – не можуть не відбитися – і на російсько-американських. Немає потреби говорити, що в Кремлі озброєння України не зустріне гарячого схвалення, а значить, слід очікувати охолодження відносин між США і РФ. Охолодження, звичайно, не до абсолютного нуля (адже ці стосунки не обертаються навколо однієї України), але досить помітного.

Безумовно, в цій ситуації не слід вдаватися до надмірного оптимізму. 210 протитанкових ракет – це добре, але танків у Росії трохи більше, ніж 210, а на людські втрати в тій країні не зважають. І підтримка України на міжнародній арені (політика все ж річ цинічна) цілком може стати предметом торгу й угод. На жаль, не тільки Москві дещо потрібно від Вашингтона, а й Вашингтону від Москви, а "дещо" завжди має і деяку ціну.

Проте зараз Україна перебуває у значно кращому становищі, ніж тиждень тому. І є надія, що це тільки початок.