Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 28 грудня

Нестрашні ветерани російсько-української війни

Усвідомивши це все, перестаєш малювати собі образ ветерана як якогось динозавра з фільмів Спілберґа, котрий наче й не поряд живе, а в іншому світі. Серед них є ті, хто слухає твою улюблену музику, ходить на ті самі концерти, фільми, радить почитати ось ту круту книжку про Індію. Вони звичайні собі люди. Тягнуть ялинки на свята додому, відкопують машини зі снігу, свердлять стіни для нової картини, дратуючи сусідів, ґуґлять рецепт крилець "Баффало" під темне пиво, лаються на погані дороги, хвилюються через погані оцінки в дітей. Їх можна торкнутися й навіть привітати з Новим роком. Вони навколо й зовсім не страшні. Вони – це ми.

Плач, квіти, сміх, сльози, обійми. Як українці стрічали звільнених заручників. ФОТОРЕПОРТАЖ

Те, що було далі, описати словами вкрай складно. Кілька сотень людей охопила хвиля ейфорії. Плач, квіти, сміх, сльози, обійми – це не можна передати ні словами, ні фото, ні відео. Емоції не просто зашкалювали, вони пішли кудись вище шкали визначення. Стільки журналістів і камер я не бачив ніколи. Найближчі два місяці звільнені з полону загарбників українські герої матимуть реабілітацію у Феофанії, їхнім рідним нададуть гуртожитки. ... Напевно, тільки за годину люди почали розходиться. Було десь 1:20 наступного дня, позаду години чекання, але воно того варте. Вони чекали довше.

Як судді самі собі висновки про недоброчесність скасовують

Поки вся Україна готується до новорічних свят, недоброчесні судді користуються моментом і... намагаються "відвоювати" свою доброчесність через суд. Зокрема, після завершення конкурсу до Верховного Суду кандидати на посади суддів, які отримали негативний висновок від Громадської ради доброчесності, почали масово звертатися до судів із вимогою визнати протиправним і скасувати висновок про невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Однак найбільш абсурдним видається те, що судді розглядають такі справи, демонструюючи свій непрофесіоналізм, правову кволість і необізнаність із ключовими засадами юриспруденції.

Хто захищає нас у російсько-українській війні

Переглядала стрічку новин, пише читачка, яка підписалася ініціялами Г. В., і слово атішники в одному з текстів здалося мені недоречним. Тож як правильно казати: атішники чи атошники? Правильно атошники або атовці, бо це слово походить від антитерористична операція. Олександр Бондаренко запитує, як правильно: нервує чи нервується – в тій ситуації, коли якась людина не має спокою, а не доводить до сказу когось иншого? Слово нервуватися – це бути в стані збудження, роздратування. А нервувати має два значення: те саме, що й нервуватися, і приводити когось у стан збудження, роздратування. Ці значення з'явилися давно, а не останнім часом, як думає читач.

ЄС варто відчинити двері, а не вигадувати штучні моделі співпраці – журналіст

Європейському Союзові потрібно думати не про якісь штучні моделі співпраці з тими, хто хотів би інтегруватися в ЄС, а замислитися над тим, як прискорити саму інтеграцію. Бажання великої європейської країни – такої, як Україна – приєднатися до ЄС після того, як організацію вирішила покинути інша велика європейська країна – Великобританія – це справжній подарунок для ЄС, велика українська послуга. Замість того, щоб подумати, як правильно відчинити двері для тих, хто хоче вийти й увійти, в ЄС думають про те, як би ліпше ці двері зачинити. Такий підхід – іще не вирок, але вже діагноз.

На Вінничині знайшли братську могилу козаків Волинської дивізії Армії УНР. ФОТО

Уже ввечері юнаки переповіли кукавським селянам про драму коло двох ставків. Місцеві мешканці поховали бійців у спільній могилі. Згодом селянин із Кукавки Ісак Драбатий встановив на могилі кам’яний хрест і надгробок із написом про трагедію. Як зазначив у коментарях директор меморіально-пошукового підприємства "Доля" Святослав Шеремета, українських полонених воїнів більшовицькі посіпаки зухвало порубали шаблями. За словами Шеремети, пошуковці з КП ЛОР "Доля" вперше у своїй практиці віднайшли масове поховання вояків УНР. Серед віднайдених артефактів – ґудзики, які належали трьом арміям різних держав. На жаль ідентифікація осіб загиблих наразі неможлива.

Учора всі ми раділи звільненню бранців. А що сьогодні й завтра?

Давно в нас не було такого безумовного приводу для єднання без жодних застережень і умов. Це нагода знову мобілізуватися на щось позитивне, а не взаємні звинувачення, хай навіть справедливі, й простежити, щоби жоден із героїв не був кинутий напризволяще, щоби жодна сука не посміла навіть губами поворушити в сенсі "я вас туди не посилав", і взагалі потроху, скориставшись цією подією як моментом протверезіння, почати дбати про всіх ветеранів по-справжньому, а не на від'*бись. Оце й буде наша перевірка на вошивість, тобто на право вивішувати прапорець, співати "Ще не вмерла" й казати "ми". Ми - це лише ті, хто відчуває свою особисту відповідальність за тих, хто нас уберіг.