Якою мовою писав у грамотах син Данила Галицького князь Лев (1228 – 1301) (точніше, його писар Захарія Вихоть). Вочевидь – максимально наближено до живої мови:

Читайте також: Про що кажуть старовинні написи Софії Київської

"А се я князь Лев син короля Данила згадавшися єм с нашими бояри яко прадід наш цар великий Володимир… По поток Червоний до верха Дубна даєм і приписоуєм на віки. З даньми і з роботами і с всіми оужитки. І с приходи, і справи всіми і ролями лоуками польми і з ріками і потоки… Іс землею іс сіножатями іс гаі і дубровами і с рікою і ставом іспотоки іскриницями со усьми побори, іс косою, іс млином…

І єще єсмо дали нато тиі села грамоти особливиє межи наших границь і боярських визначаючи… А на моє слово не треба уступатися нікому. А притом били митрополит Києвский Киприан, і владика Перемиский Ларіон і князь Андрей Ярославский, і пан Васко і інших бояр било много притом…"

Читайте також: Скажи, хто твій кумир: Данило Галицький VS Олександр Невський

А от як у XIV ст. писав галицький простолюд:

"А продали і нуздали єму добровоулно і оу віки дітем єго перед паном пилецьким старостою роускоі землі. А оу ставу Радивоунькові ловити сітью ієму добровоулно. А пить могорич оу Андріка оу дому лисого. За дві гривні меду за гривну а пива за гривну. А писал привіліє се попович… Кость прузвищем Сорочич"

(Грамоти XIV ст., упорядник М. Пещак, К., "Наукова думка", 255 ст., 1974).