Є дві альтернативні теорії щастя. Щастя – це баланс та рівновага; чи щастя – це турбота й інші люди.

Вони обидві мають сенс, але вони часто одна одній суперечать.

Якщо щастя – це баланс і рівновага, тоді головний його рецепт – лікувати не подібне подібним, як радили древні, а подібне протилежним. Якщо ви занадто сумні – шукати радості, якщо ви занадто екстравертні – шукати заглиблення, якщо ви занадто самотні – шукати спілкування з іншими. Це завжди робота над собою: спроба трохи перетворити себе на людину, якою ти ніколи не був, знайти противагу власному дисбалансові.

Читайте також: Сто років – і дві години щастя

Ця теорія класна, але виникає важливе питання: питання агресії. Якщо ви занадто добрі, й усі з цього користуються; або якщо на вас виливають постійно якусь нікчему маячню – то в певний момент, для балансу, ви маєте вилити цю агресію / цю маячню назовні. Ви цю агресію вилили, збалансували власний внутрішній світ, ви щасливі. Люди навколо – ні, бо вони цілий день ходять у вашій маячніі, але теорія щастя як рівноваги цього не має враховувати. Зовнішній світ для неї існує тільки як один із елементів вашої теорії рівноваги.

Якщо, натомість, щастя – це інші люди, тоді для вас піклування, турбота, прагнення порозуміння, компромісів, дарунку тощо важливіші, ніж прагнення рівноваги. Тоді ви, коли отримуєте маячню ззовні, будь-що прагнете не виливати його на інших, а щось із ним робити всередині, влаштувати в своїй голові маленький "завод із переробки маячні інших", "сміттєпереробний завод агресії", бо головне для вас – бути для інших людей ок, робити їхнє життя принаймні стерпним, а в ідеалі – класним (мірою ваших сил).

Читайте також: Що заважає нам бути щасливими

Це теж хороша теорія, але в певний момент ви просто вигораєте: на вашому внутрішньому заводі з переробки агресії рано чи пізно буде забагато маячні та замало внутрішнього палива.

Як знайти компроміс між цими двома теоріями щастя? Як досягти власної рівноваги без того, щоб зовнішній світ від цієї рівноваги страждав? Не знаю, чи є якась глобальна відповідь, вони завжди ситуативні. Але це хороше екзистенційне завдання на кожен день.