Дочитав нову книгу про перший рік Трампа-президента. Зветься Fire and Fury.

Якщо коротко, то один репортер, Майкл Вулфф, документував кампанію Трампа, ще до перемоги на виборах. Після перемоги йому дозволили бути в Білому домі, і, так як останній рік, там повний хаос, то він спокійно знаходився на багатьох зустрічах і спілкувався з усіма (включаючи Трампа), без будь яких обмежень і ніхто його не просив щось не публікувати. Тому він, власне, все і опублікував.

Загалом книжка про три речі:

1. Як кілька аутсайдерів раптово потрапляють в Білий дім і як намагаються зрозуміти, як і чим там керувати
2. Про особисто Трампа, він дуже незвична людина (хоча щось в ньому є схоже на чивокуня)
3. Про любов (всі цікаві книжки про любов)

Вирішив записати тут кілька історій.

Про перемогу

Трамп президентом ставати не збирався. Кампанію вів за чужі гроші. Ляпав, що гарно сприймалось і дражнило демократів (це і так всі помітили). Розрахунок був такий, що він стане найвідомішою людиною в світі, програє на виборах “кривій Гіларі”, стане народним героєм республіканців, після чого на гроші мільярдерів створить свій консервативний кабельний канал "Trump network".

Читайте також: Рік ренесансу української культури

Весь час кампанія Трампа була сильно недофінансована, штаб складався з десятка людей (включаючи самого Трампа). Майже до останнього вся його стратегія була - виступати в 3-4 рази більше ніж Гілларі. Але це він робив блискуче.
Його жінка не збиралась змінювати стиль життя та ставати публічною персоною. Коли в день голосування стало зрозуміло, що вони виграють, ридала від розпачу. Сам Трамп про можливі конфлікти інтересів від своїх бізнесів, якщо стане президентом, нічого не думав, так як вигравати не збирався.

Про навіжених та менеджерів хедж фондів

Роберт Мерсер (мільярдер з хедж фонду) вважає, що світова система зараз працює доволі погано (тут має рацію) і потрібно все переробити. Активно працює в цьому напрямку. Він допоміг влаштувати Брекзіт. Створив відоме альт-праве видання Брейтбарт. А коли Трамп сильно відставав від Гілларі майже в кінці кампанії Мерсер дав йому 5 мільйонів доларів та привів шеф редактора Брейтбарт, Стівена Бенона (навіженого), як головного стратега. В книзі кажуть, що з усієї трампівської команди, лише Бенон вірив, що вони переможуть. І вони перемогли.

Про богатство

Мене завжди трохи дивувало, чому західні політики (навідміну від наших) не є найбагатшими людьми в країні, хоча регулюють ринки на трильйони. Впливовими так, але зазвичай не мають мільярдів. На прикладі Трампа легко зрозуміти чому.

Читайте також: "Чому нації занепадають": 6 причин прочитати цю книгу

Більшість його друзів мільярдери. Після перемоги він почав їх кликати керувати країною. Всі відмовилась, бо розуміли, що багато їх політичних рішень будуть перетинатись з бізнес інтересами їх компаній, а це не дозволить нормально працювати, журналісти будуть постійно вишукувати скандали, компанії будуть втрачати вартість і це спаплюжить особисту репутацію. Томас Барак (ще один мільярдер з хедж фонду) сказав Трампу “вибач, але я просто занадто багатий”. Він був правий, власне так з Трампом і сталося.

Про стиль управління і роль особистості

Трамп особисто дуже цікавий. Він майже не читає, йому не можна принести коротий звіт (навіть півсторінки про щось), не любить презентації, не любить довго слухати людей, йому стає нудно. Ну лише якщо розповідають якусь грандіозну історію. Наближені до Трампа так брифували його нового голову адміністрації: “він як дитина, коли у тебе з ним зустріч на годину, 54 хвилини він буде розповідати тобі якісь речі, причому повторюючи їх по кілька разів. Тому приходь до нього з якимось одним питанням і щойно буде можливість питай швидко”.

Звідки ж Трамп отрумує інформацію? З кабельних телешоу та з щовечірніх розмов з друзями-мільярдерами по телефону, яким він жаліється що всі навкруги нездари. Тому якщо ви хочете щось сказати Трампу, то краще сказати це, наприклад, в шоу Morning Joe. Буде більше шансів, що почує, аніж зустрітись з ним вживу. Іноді його адміністрація так і робила.

Читайте також: Не розумію, як люди знаходять час не читати – філософ

Але Трамп дуже харизматичний, чудовий сейлзмен та коммунікатор.

Звісно ніякої послідовної політики (в звичайному сенсі) така людина виробити не може, тому Бенон брав його твіти та тексти виступів (в яких Трамп зазвичай просто імпровізує) і робив з них політичну стратегію, “доктрину Трампа”.

Про коммунікації

Головна перевага Трампа в тому, що своєю імпульсивністю, некерованістю і постійними скандалами, він, нарешті, робить політику цікавою для мас. Виявилось, що це дуже цінний актив. Коли до тебе постійно прикута увага (навіть скандальна), то політично робити великі зміни значно легше, аніж коли тебе просто обрали та лишили в спокої. В Обами, наприклад, з усією його стратегією, адекватністю, історичною міссією такого зробити не вийшло. Це, доречі, і стало однією з передумов появи Трампа.

Цікаво, що в решті решт принесе більше змін: виважена стратегічна політика, чи хаотичний скандальний популізм однієї людини?

Про бюрократію та безглуздість

Може ви чули, що ФБР почало розслідувати зв’язки Трампа та його дітей (Джареда та Іванки) з россіянами. Багато для цього зробив своіми діями сам Трамп, але історія не про це. Одна з вад Трампа, що він все сприймає особисто. Тому він вирішив що директор ФБР, Джеймс Комі, особисто хоче йому зашкодити. Довго радився з усіма, чи не звільнити його. Всі йому казали, що цього робити взагалі не можна, бо стане лише гірше. Трамп погоджувався, потім в якийсь день сам вирішив звільнити Комі. Для цього примусив головного прокурора та його заступника написати листа з вигаданими причинами для звільнення, щоб не було видно, що це особисто Трамп звільнив через розслідування. Директора ФБР звільнили, але ж розслідування не зупинилось (логічно).

Читайте також: Радить Андрухович: 5 авторів, яких треба читати

Більше того, заступник головного прокурора, бюрократ з дуже великим стажем, не звик до такого безглуздого тиску і помстився: за тиждень своїм наказом призначив спеціального прокурора для розслідування втручання Россії. Наскільки я зрозумів, то це значно гірше ніж, навіть, розслідування ФБР. Але якихось висновків з цього Трамп не зробив. Тепер просто вважає, що його особисто не любить головний прокурор (якого він сам і призначив).

Про прокурорів

Спеціальне розслідування в Штатах - це страшна річ. Всі підозрювані в ньому стають токсичними. Навіть якщо ви десь перетинались з підозрюваними по бізнесу, то витрати лише на юристів можуть бути шостизначні, якщо ж ви дійсно щось робили не дуже законне, то готуйтесь віддати юристам мільйони. А ще можуть бути публічні свідчення в конгрессі, які можуть повскривати багато чого і стати причиною скандалів. Тому це може вплавати на все: на ваших партнерів, на великі контракти, на кредитні ставки, на вартість страхування. Тому для великих сімейних компаній (як от у Джареда Кушнера) це може коштувати ще дорожче.

Про зовнішню політику

Трампу вона не дуже цікава. Але йому цікаво зробити щось велике. Наприклад “встановити мир на Сході”. Може буде цікавим “встановити мир в Україні”, але це все одно замаленька для нього задача. Головне його питання на всі дії закордоном: що в цьому для мене? З цієї сторони закупівля нами американського вугілля в обмін на зброю, стає зрозумілим варіантом (одна з обіцянок Трампа - відновити американську вугільну галузь).

Про те як паверпойнт випускає ракети

Якось в Сирії Асад використав проти повстанців газ. Коли це сталось при Обмаі, то той ніяк не відреагував. Трамп був налаштований так саме, взагалі не хотів про це думати і чути, бо це не його війна і нічого для США крім видатків в тій війні нема. Дебати йшли кілька днів. Але потім його донька, Іванка, зробила презентацію з великими фото дітей, які померли від газу. Трамп сказав “ну так жеж не можна, потрібно щось робити” і наказав розбомбити якусь асадівську базу томагавками. Так і зробили.

Читайте також: Биографии Гейтса, Джобса, Маска: какие книжки читать в школе

Про фактчек 

Якось Трамп призначив Ентоні Скарамуччі (ще одного менеджера хедж фонду) бути головою комунікацій (після того як повністю знищив репутацію поперднього керівника). Скарамуччі протримався не довго, всього тиждень. Це може найкоротший строк людини на цій посаді в історії білого дому.

Кар’єра Ентоні-держслужбовця закінчилась так: на третій день роботи, Скарамуччі щось не сподобалось у статті The New Yorker, він подзвонив журналістці і почав розповідати як він невдоволений всім і які всі навкруги тупі, що голова адміністрації Трампа - грьобаний шизофренік, а головний стратег Трампа, смокче сам собі член. Журналістка, звичайно, цю розмову опублікувала і Скарамуччі звільнили.

Бенон (головний стратег Трампа) дізнався про цю історію ще до публікації: фактчекери The New Yorker подзвонили йому і питали чи це правда, що він може сам собі смоктати член.

Про управління кадрами

Якось голова адміністраціі Трампа, Райнс Прібус, зібрався піти у відставку. Там було багато причин цьому, але історія не про те. Якийсь час це обговорювали і ось Прібус прийшов на зустріч ще раз. Там Трамп сказав, що потрібно ще кілька тижнів, щоб для звільнення вибрати відповідний час, щоб все зробити красиво і спокійно. Прібус погодився, так і домовились.

Через 10 хвилин після зустрічі Прібус читає твіт Трампа, де написано, що Райнс звільнений, а його місце займе генерал Келлі. Що він тепер голова адміністрації, генерал Келлі вперше дізнався з цього самого твіта, звичайно. 
Доречі, таких диких твітів Трампа було багато. Він дійсно просто пише, що в голову прийдеться.

Читайте также: Несколькоо правил какие книги читать и как отличить хорошую книгу от плохой

За рік всі зрозуміли, що Трамп - це настільки токсично, що ніхто з професіоналів з репутацією більше на роботу не хоче йти. Хоча чи погано це, чи гарно, зараз вже зрозуміти важко.

З усіх перших призначень Трампа, на своїй посаді лишився тільки головний прокурор (якого Трамп хоче звільнити, але не може, бо триває розслідування). Вочевидь попереду нас чекає ще багато змін у виконавчій гілці влади.

Про любов

Головна мотивація Трампа проста: він хоче, щоб його любили. Всі. Взагалі всі. Завжди. І прямо зараз. Просто за те що він такий є. І щоб всі нарешті зрозуміли, який він крутий і кльовий і що він взагалі найкращий і писали про це всюди. І були віддані йому назавжди. Бенон казав що “він велика сердечна обізяна”. Доволі просто, але все це в larger than life (епічних) пропорціях. Ну прям як у коміксах.

Ну і зрозуміло, що Трамп - це лише початок. Попереду нас чікають великі зміни і відсидітись взагалі не вийде.

В день виходу книжки загорівся Trump Tower (момент на фото). Ось таке промо Fire & Fury.