Скільки політичних в’язнів скніє в російських в’язницях і виправних колоніях? Якщо відповідати коротко, то їхньої кількості ніхто не знає. Пра­во­­захисним організаціям складно це відстежити, через те, що багатьох засуджених запроторюють за ґрати за "неполітичними" звинуваченнями. За різними оцінками, таких людей може бути від кількох десятків до кількох сотень, пише для "Тижня" Едвард Лукас

Утім, тих випадків, що відомі нам, достатньо, аби вжахнутися. Один із прикладів – Юрій Дмитрієв, видатний російський історик сталінізму. Його заарештували понад рік тому, звинувативши у виготовленні дитячої порнографії. Минулого місяця група незалежних судових експертів дійшла одностайного висновку про те, що фотографії не були порнографічними: історик просто фіксував стан здоров’я прийомної дочки, яка отримувала в дитячому будинку неповноцінне харчування, перш ніж потрапила в його родину.

Тепер влада відправляє Дмитрієва на психіатричну експертизу в горезвісний Інститут Сербського в Москві. За цією установою закріпилася жахлива репутація ще з радянських часів, коли проти дисидентів застосовували примусову психіатрію. Сміливі й розумні "пацієнти" аж ніяк не були божевільними. Та після того, як в Інституті Сербського їх накачували міцними препаратами від вигаданих хвороб (скажімо, від "уповільненої шизофренії"), вони справді страждали на психічні розлади, а дехто назавжди втрачав психічне здоров’я.

Читайте також: Арсенал російської агресії: 19 тактик Путіна

Каральна психіатрія стала символом переслідувань доби Брежнєва так само, як ГУЛАГ – сталінських репресій. Скасування примусової терапії було однією з перших ознак того, що новий лідер Кремля Михайло Горбачов серйозно налаштований у питаннях прав людини. Те, що Росія знову вдається до цих методів, вказує на напрямок, яким вона прямує.

Це нікого не має дивувати. Російська влада регулярно користується правовими інструментами (як усередині країни, так і за кордоном) для придушення опору. Щонайменше 60 українців перебувають у в’язницях РФ за сфабрикованими звинуваченнями – вони теж жертви війни, яку росіяни розв’язали проти свого найбільшого європейського сусіда, хоча потенційно могли мати українців за найкращих друзів.

Найдовше скніє в російській неволі політичний в’язень Олексій Пічугін – менеджер середньої ланки в колишній нафтовій імперії "Юкос". Його заарештували 2003-го: сумнівні докази нібито засвідчили, що він винен у кількох убивствах. Та насправді Пічугін скоїв інший злочин: уперто відмовлявся давати фальшиві свідчення проти свого керівника, колишнього олігарха Михайла Ходорковского.

Російські можновладці також вимагали, щоб аудитор московської юридичної фірми Сергій Магнітський дав свідчення проти свого керівника – британського фінансиста Білла Бравдера. Та він відмовився, тому його забили до смерті в ізоляторі. Але це не спинило владу: загиблого свідка все одно судили й видали ордер на арешт Бравдера, якого Путін нещодавно назвав "серійним убивцею". Хоча справжній злочин британського фінансиста в тому, що він організував напрочуд успішну кампанію агітації за санкції проти душогубів, які керують Росією.

Питання в тому, чи працюють методи, якими послуговується російська влада. Переслідування породжують мучеників. Десяток років за ґратами перекрив усю сумнівну кар’єру в бізнесі Ходорковского в 1990-х. Якби колишнього олігарха просто депортували з Росії, усі про нього давно забули б.

Читайте також: Чому ніякого захоплення Кремля Путіним і Ко не було

Бравдер, позиціонуючи себе правозахисником, змусив людей забути про те, що колись підтримував путінський режим. Запроторивши Дмитрієва до психлікарні, російська влада прославила історика на весь світ. Pussy Riot досі лишалися б маловідомим гуртом, якби влада в Москві не поставилася до феміністок так жорстоко. Нині учасниці панк-рок-гурту стали міжнародними знаменитостями.

Торік Путін відкрив меморіал жертвам державних репресій. Та правда в тому, що він волів би не ворушити минуле. Державна історіографія Росії до болю абстрактна. Жертви й карателі в ній не мають облич. Звинувачувати нікого. Нікому не треба виплачувати компенсацій. І хоча деяким росіянам подобається "сильна рука", репресії в сучасній Росії все-таки більше свідчать про паралелі між путінським і радянським режимами. Жорстокий, застійний режим СРСР зазнав краху. Те саме може очікувати його спадкоємців.

P. S. 16 січня в Криму до трьох років і семи місяців поселення-колонії та штрафу засудили Володимира Балуха, який вивісив у себе на будинку український прапор і табличку "вулиця Героїв Небесної сот­ні". У коментарі після "суду" обвинувачений заявив, що сфабрикована справа не змусить його полюбити "нову батьківщину" і що він боротиметься за притягнення до відповідальності всіх тих, хто має стосунок до фабрикації його справи.