У ці дні більшість фінансово заможних українців прагнуть витратити свої гривневі заощадження, побоюючись високої інфляції і подальшої девальвації гривні. Ніхто зараз, крім Національного банку України, не береться прогнозувати курс гривні: все дуже хитко. Глава Ради НБУ Богдан Данилишин прогнозує стабілізацію гривні орієнтовно лише до березня-квітня 2018 року. Звичайно ж, така невизначена ситуація, особливо в даних економічних умовах, турбує як пересічних громадян, так і експертів. Скарбниця порожніє, державні борги зростають, але при цьому треба відставити паніку, не блазнювати і не боятися.

Почали збуватися прогнози, зокрема, в кінці минулого року я очікував, що в 2018 році Національний банк мінімум двічі буде змушений підвищити облікову ставку. Багато експертів не погоджувалися з цією думкою, мовляв, навпаки, буде запущений процес на зниження процентних ставок. І ось перша "ластівка": НБУ був змушений з 26 січня підняти облікову ставку на 1,5 процентних пункта, до 16%!

А що Нацбанку робити, коли так підвищується рівень інфляції? Хочеться ще раз нагадати, що якщо гривня знецінюється до долара США на 1%, то споживчі ціни зростають на 0,2-0,3%. Далі рахуйте: таке зниження вартості нацвалюти додає до інфляції 8-12%, відповідно, ціни зростають, реальні зарплати падають.

У такій ситуації абсолютно очевидно те, що тепер влада України повинна домагатися від США і Євросоюзу безоплатної допомоги в масштабі 10-12 млрд доларів США до кінця 2018 року. Економіку країни в центрі Європи треба рятувати усім миром. Для Заходу це невеликі гроші, в Грецію вони вкачали сотні мільярдів євро. Зауважу, що в Євросоюзі є резервний фонд у розмірі 750 млрд євро, в тому числі 250 млрд євро від Міжнародного валютного фонду.

Однак, замість проведення конструктивних переговорів з нашими західними партнерами, наш Мінфін, як і раніше, легко, просто на раз-два приймає рішення про нарощування держборгу заради виконання якихось короткострокових завдань. Ніби досвід проведення в'язких і жорстких переговорів з комітетом кредиторів на чолі з американським інвестфондом Franklin Templeton так нічому і не навчив наш Кабмін і міністра фінансів.

Читайте також: Решение НБУ говорит о том, что в стране мало денег. Не гривны, как бумажек, а экономического ресурса

В мене таке враження, що фінансова влада вважає ніби без кредитів МВФ життя для України закінчується - ми самі створити якісну економіку вже не зможемо? Водночас директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард в Давосі під час зустрічі з президентом Петром Порошенком, насамперед, акцентувала увагу на прискоренні темпів реформ заради економічного зростання та підвищення рівня життя українців.

З цієї ситуації логічно напрошується тільки один вихід – входження в Україну транснаціональних корпорацій, які по-новому структурують нашу економіку. Це зараз дуже актуально, так як на українських ринках зараз величезний дефіцит інвестиційних ідей, які ми могли б продавати великим іноземним інвесторам, зокрема, з Китаю та Америки.

Але хто ці інвестиційні проекти буде наповнювати конкретним змістом і продавати українські бізнес-історії? Де зараз шукати позитив і куди можна вкластися китайцеві чи американцю, щоб отримати в Україні прибуток? Звичайно, наш регульований ринок дуже слабкий і маленький, але якщо подивитися навіть на низькоякісні облігаційні позики наших емітентів, то побачимо двозначну прибутковість.

Це де ви таку прибутковість отримаєте на розвинених ринках? Відповідно, в 2018 році нам слід було б сміливо нарощувати випуски корпоративних облігацій, так як їх привабливість зростатиме. Ось і ключова ідея для іноземних інвесторів – продавати швидке зростання українських облігацій.

Правда, ризики українських корпоративних облігацій досить високі (наприклад, несподівані рухи відбуваються досить регулярно), і все ж продавати ці цінні папери інвесторам краще всього через зростання історії. Ну, а про первинне розміщення акцій (IPO) українських емітентів в останні роки фактично нічого і говорити.

Але саме цей факт викликає найбільший подив, наприклад, у китайських інституційних інвесторів, які стали заходити на ринки України. Ще гірше те, що наші китайські колеги вже зрозуміли, що у нас мало хто розуміє, як формувати вартість українських компаній і від чого залежить їх ринкова капіталізація.

Якраз настав час підвищувати фінансову грамотність нового покоління наших керівників, а також час, коли держрегулятор повинен максимально лібералізувати вхід на український ринок і вихід з нього. Нарешті, українському бізнесу варто було б повчитися у китайців продавати майбутнє і бренди.

Настав час і для проведення справжньої революції на українських організованих ринках. Адже наступ ще більших потрясінь в торгівлі і в економіці України – це лише питання часу. До цього треба заздалегідь готуватися, а можна на цю важку ситуацію і по-іншому подивитися.

Прийняти цей виклик і зуміти реалізувати розумні і проривні рішення, особливо в торгівлі. Ніхто не буде сперечатися з тим, що торгівля і, насамперед, міжнародна торгівля є для України одним з найбільш доступних та ефективних інструментів економічного зростання, який нам так потрібен. За оцінками експертів, 1% приросту зовнішньої торгівлі може дати до 1,5-2% зростання ВВП і доходів громадян. А через ринкові механізми торгівля збільшує для нас вибір і сприяє підвищенню якості виробництва, збереженню природних ресурсів та вирівнюванню відносного багатства нації.

Читайте також: Разве курсом в 29 в Украине кого-то удивишь?

Ось чому в останні місяці непідробний інтерес почали викликати у наших підприємців семінари і круглі столи "Трансформація фінансового сектора", які організовують Комісія з цінних паперів та фондового ринку спільно з Проектом USAID, де спікери цих заходів і представники бізнесу шукають відповіді на дуже важливі питання. Наприклад, чому товарним ринкам потрібні нові фінансові інструменти, і як забезпечити захист їх учасникам?

Так, всі в очікуванні прийняття Верховною Радою в 2018 році проривного законопроекту №7055 "Про ринки капіталу і регульовані ринки", який вперше дасть "зелене світло" для створення та розвитку національного ринку деривативів. Отже, чекаємо проривних Законів від наших народних депутатів і Кабміну, одночасно вибудовуючи конструктивні відносини з нашими західними партнерами.