Сьогодні – день народження Всеволода Нестайка.

Якщо чесно, то я б його день народження зробила, якщо не загальним державним вихідним, то у школах точно варто було б зробити якісь загальнонаціональні читання його творів.

Бо ми всі говоримо, що нам не вистачає добра, людяності, тепла і простих усмішок, які рятують у наші часом похмурі дні.
А твори Всеволода Нестайка – це ж і є добро, людяність, тепло і усмішка. Це – справжнє дитинство. Те, звідки все йде у доросле життя.

Читайте також: Ностальгирующим по Высоцкому. Узнайте себя в этих несчастных детях из бывшей колонии

Для мене його "Тореадори з Васюківки" – не просто культова книга, а щось таке, що веде за руку все життя. І коли тобі сумно, і коли трохи страшно, і коли хтось образив, і коли хочеться тепла, трави і руденьких чорнобривців – ця книжка чарівним чином знову переносить тебе у літо, у дитинство.

Де – спориш, дві "шпанки" за хатою, бузок, яблуні, абрикоси, шовкова трава, королівство огірочків, ріднесенька бабуля, цигани на селом з кучерявим циганом Грицьком у справжній червоній шовковій сорочці і чоботях, бабуліне жовте намисто, безтурботність, щоденні дивовижні пригоди і все життя попереду.

Я подивилася Вікіпедію. І почитала про батьків Всеволода Нестайка. Ось вже справді, все непросто так. А особливо талант.

Читайте також: Половина українців за рік не прочитали жодної книги

"Батько, Зеновій Нестайко, – під час Першої світової війни був українським січовим стрільцем. Воював у лавах УГА, потрапив до польського табору полонених. Працював у Проскурові на цукроварні. 1933 року заарештований чекістами; загинув у концентраційному таборі.

Мама В. Нестайка викладала російську мову та літературу. Під час І-ї світової була сестрою милосердя Російської армії. По смерті батька у 1930-ті роки переїхала з сином до Києва, де під час нацистської окупації організувала маленьку підпільну школу.

Прадід – священик УГКЦ о. Порфирій Нестайко, у 1856-1857 роках співробітником при деканальній церкві святого Миколая в м. Бучачі.

Дід, о. Денис Нестайко – багаторічний парох м. Бучача, бучацький декан УГКЦ, знаний український громадський діяч Бучацького повіту. 

Читайте також: Неможливо рекламувати українську літературу з погано виданою українською класикою

В. Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці. Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, яке закінчив у 1952 році.

У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки: Миколи Трублаїні ("Лахтак", "Шхуна "Колумб"), Джека Лондона, Жюля Верна, Бориса Житкова, та мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилось, через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном".

Сьогодні знову читатиму Тореадорів)