До питань про медичну реформу і соціальну справедливість.

Натрапив на цей допис (на скриншоті) у стрічці одного з моїх американських друзів (ні, це не автор допису).

Читайте також: Свідка "медичного геноциду" з Опоблоку: ось так вони "переживають за народ". ДОКУМЕНТ

Діабетик у США, маючи медичне страхування (Blue Cross and Blue Shield), щомісяця викладає за життєво необхідний йому інсулін більше 800 доларів із власної кишені, аж доки не витратить $7,000 за рік. Такі умови страхування. За його словами, він змушений узяти другу роботу, "просто щоб залишатися живим", тоді як деяким безробітним без медичного страхування той же інсулін обходиться набагато дешевше.

Під оригінальним дописом більше п'яти тисяч коментів. Хтось платить за інсулін ще набагато більше, хтось менше, комусь пощастило мати інший план страхування, який покриває майже 100% таких витрат.

Мораль із цієї історії для українців можна розбити на декілька пунктів:

1. Навіть найбагатші суспільства світу не гарантують всебічного безкоштовного медичного обслуговування для всіх.

2. Навіть у найбагатших суспільствах світу люди не мають рівного доступу до медичних послуг.

Читайте також: Медреформа: українська медицина потребує революції відповідальності

3. Працюючи, заробляючи і маючи страховку, ви навіть у США можете, з огляду на потрібне лікування, опинитися в менш вигідному становищі, ніж безробітні й навіть незастраховані – бо їм, як найбіднішим, більше допомагають, а вас вважають таким, хто більше здатен подбати про себе самостійно.

4. Якщо ви розумієте справедливість як рівність, на вас чекає жахливе розчарування: "справедливих суспільств" у тому сенсі, що люди там є "в усьому рівними", в історії не було, немає і... ніколи не буде. (Чому – це тема окремого допису).

5. Якщо ви чекаєте справедливості, в цьому ж фантастичному розумінні "рівний доступ до якісної безкоштовної медицини для всіх", від української медичної реформи, яку розпочала Уляна Супрун, на вас також чекає жахливе розчарування. Але винуватити в цьому слід не Супрун і не Порошенка, а винятково власні комуністичні ілюзії.