Досліджуючи історію польсько-українських стосунків ХХ століття, зокрема найкривавіших сторінок, я пишу про симетрію. Страшну симетрію наших відносин, яка з кожним проявом збільшення тиску з однієї чи іншої сторони відгукувалася симетричними діями візаві. Цей ефект кривавого доміно призвів до того, що обидва наші народи мають серед себе людей, котрі зважилися й учинили злочини. Проти свободи, проти віри, проти життя інших.

Є інша сторона медалі – попри все були люди, які не втратили людськості в нелюдяний час. Руку подавали одне одному не лише звичайні українці й поляки, а й лідери наших антагоністичних рухів. Вибачення та прощення за перших, продовження справи других – це те, на чому базувався багатолітній процес порозуміння.

Просимо прощення і пробачаємо – християнська, громадянська та геополітична формула побудови партнерства.
Сьогодні, впровадивши в дію кримінальне покарання за висловлені вголос думки щодо нашого минулого, в якому – нагадую – брали участь обидва наші народи, президент Польщі недбало поставив крапку в довготривалому процесі порозуміння. Бо ж немає порозуміння без розуміння, а розуміння без чути сказане.

Право висловлюватися забрали не в українців, хоч ми справедливо обурені, зокрема потенційною "транснаціональністю" санкцій, впроваджених польським законодавцем. Але сьогодні українці – не національна меншина, не поневолена нація, а – суверенна держава, яка, певен, зможе захистити свободу слова та людські права своїх громадян.

Читайте також: Насправді нема ніякого польсько-українського конфлікту

Право вільно думати й говорити забрано в польських громадян. Уряд Польщі необачно гадає, що може змайструвати з вільного польського люду "народну масу" за зразком, що болісно нагадує лекала комуністичного минулого.

У цій непростій і загрозливій для стабільного добросусідства в центрі Європи ситуації я маю дві надії.

Першу – на інтелектуальну відвагу поляків, на їхнє служіння місії – висловлюваній польськими повстанцями різних часів – боротьбі та захисті "нашої і вашої свободи".

Другу надію покладаю на стриманість української сторони від запровадження симетричних кроків, таких простих і передбачуваних із першого погляду.

У нагнітанні симетрії зла виграЄ і вИграє третя сторона.

Певен, вказати на помилку й остерегти сусіда та партнера від необачних, навіть загрозливих дій можна не опускаючись до аналогічного рівня.

Україна зразка 2018 року – це держава, громадяни якої щогодини ціною власного життя захищають цінності свободи, європейські цінності, свободу Європи. Україна взяла перед собою, своїм народом і вільним світом зобов’язання "ніколи знову!" щодо спроб відтворення тоталітарних практик.

Читайте також: Продовження роботи Українсько-польського форуму істориків у чинному форматі відтепер неможливе

Для цього ми не просто позбавилися візуальної присутності тоталітарної пропаганди, слідуючи гавелівському імперативу – помітили її присутність і скинули із себе, своїх вулиць і міст, свого щодення та майбутнього.

Україна повністю, без купюр і обмежень для будь-кого з усього світу відкрила всі архіви КГБ. Свідомо збільшуючи поле знання всіх фактів про всіх учасників тих подій, тим самим зменшуючи простір незнання та маніпуляцій. Щоб – ніколи знову. Ніде.

І в Польщі – в тому числі.

Нині ситуація склалася таким чином, що в нашій частині Європи лідерство вільнодумства випало нам. Перебуваючи поміж авторитарним російським агресором, авторитарним білоруським ладом та жалю гідними, але системними спробами обмежити людські свободи з боку уряду Польщі, Україна повинна втримати цю високу планку. Показати приклад і подати руку допомоги кожному та кожній, хто підніме свій голос проти намагань забрати голос.

Свого часу Блаженний Гузар говорив: "Ми ніколи не знаємо, чиїми вустами промовляє Бог". Тож маймо на увазі та промовляймо відповідально. Бо це право – думати і говорити вільно – дане нам ще з тих прадавніх часів. Кожному. Всюди.