Цікаво, але сумно спостерігати, як можуть знайти між собою згоду вороги Київського Патріархату з одного боку, "суперпатріоти" – з іншого, а також ті, кого часто визначають "корисними ідіотами", і просто не мудрі, які піддаються впливу перших трьох категорій.

"Все що було, те і буде, і якщо тобі скажуть – ось нове! – придивися і побачиш, що це забуте старе".

Читайте також: Блогерка: Російське православ'я – це знущання над Христом

Можливо молодше за мене років на 10-15 покоління священнослужителів та мирян і не пам‘ятає, як на початку 1990-х дружно співав хор "автокефалістів" Яреми-Петруся з одного боку та "МП-канонічних" з іншого боку. Нібито противники – але так злагоджено боролися проти Київського Патріархату.

А особливо – проти митрополита і згодом Патріарха Філарета. Який не давав їм зруйнувати Українську Церкву і звести її на той маргінес, на який МП і нео-"автокефали" прагнули і прагнуть звести ідею Помісної УПЦ.

Читайте також: "Громадськість зараз не мовчить і це добре", – Філарет про події навколо Десятинної церкви

Я ті часи пам‘ятаю. Тому зараз однаково спрямована активність "справа" та "зліва" викликає відчуття дежа-вю. Все це вже було.

І було мало плідним тоді, бо не ввело в оману людей думаючих.

Тим більше безплідним це залишиться тепер. Один раз історія нагадує трагедію. Але повторення – нагадує лише недолугий фарс.