"Всьо во імя чєлавєка, всьо для блаґа чєлавєка!"

70 років тому, 21 лютого 1948-го, за ініціативою Микити Хрущова було видано указ Президії Верховної Ради СРСР 
"Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя".

За цим указом селяни за невиробітку обов’язкового мінімуму трудоднів підлягали безсудному засланню у віддалені місцевості СРСР за ухвалою загальних зборів колгоспників.

Указ дуже сподобався народам СРСР: практику неправового (юридично нікчемного) виселення "за громадськими вироками" поширили на більшість республік СРСР.

Читайте також: Красоти й вигоди радянської влади: доля "ворога народу" та його родини

За три з половиною місяці в указі від 2 червня 1948-го Президії Верховної ради СРСР "Про виселення у віддалені райони осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя" вже було встановлено конкретний термін заслання засуджених — вісім (!) років.

Уявіть собі таке:

– ви – звичайна затуркана голодна колгоспниця, ваш чоловік загинув на війні, вашу дочку 1943 року німці забрали на роботу до "Райху" – й вона звідти не повернулася; надворі 1948 рік;

– ви важко працюєте, не отримуючи за ту каторжну працю ані копійки, потім щось трапляється:

– ви маєте поїхати до сусіднього села доглядати хвору самотню матір;

Читайте також: Назвати злочин злочином: як Україна вшановує окупантів

– або кілька тижнів важко хворієте самі (без ліків і лікарів лежите в холодній хаті й чекаєте – помрете чи одужаєте);

– або ваша ланкова зазіхнула на вашу хату (для своєї дочки) і просто не записує ваших трудоднів;

– або, або, або…

Й ось ви уже десь за Полярним колом або в найкращому разі за Уралом длубаєте вічну мерзлоту на "камсамольскай стройкє" – вісім років…

До 20 березня 1953-го в цілому за цими указами було заслано 33 266 осіб, за якими вирушили на заслання 13 598 членів їхніх сімей.