Україна за кілька років може стати одним з лідерів Центральної та Східної Європи. Для цього в нас є все – високий науковий та людський потенціал, наявність цінних ресурсів та корисних копалин, найродючіші у світі землі, чудовий клімат та географічне положення.

Наша споконвічна мрія про незалежну і багату Україну – це не міф і не фантастика. Лише кілька років можуть відділяти нас від національного успіху, і ці кілька років треба використати з розумом.

Насамперед ми самі повинні визначитися з власними пріоритетами: що і як ми хочемо розвивати, і що ми хочемо бачити у результаті. Якою бути країні – тихою аграрною державою, індустріальним серцем Європи, фінансовим центром регіону чи, можливо, Меккою медичного чи освітнього туризму?

Для того, щоб дійти до мети – цю мету треба спочатку озвучити. Адже для корабля, який не знає куди пливти, ніколи не буває попутного вітру.

Всі ми повинні розуміти, що економічна могутність всіх великих країн базується на розвинутій промисловості та високотехнологічних галузях. Жодна аграрна країна не є суб'єктом міжнародної політики.

Проте сьогодні в українській економіці домінує первинний сектор виробництва – сільське господарство та видобування сировини та корисних копалин. Це рівень розвитку економіки 18 століття.

Читайте також: Богомолець: Ми не маємо права зупинятися, допоки не збудуємо таку Україну, про яку мріяли ті, кого вже чотири роки немає поряд з нами

Всі високотехнологячні товари, які є атрибутом сучасноі цивілізації, ми закуповуємо за кордоном. Якби поставки цих товарів раптом припинилися, ми б дуже швидко змогли промандрувати у часі на 300 років назад і відчути себе сучасниками Людовіка XIV, Іммануїла Канта та Вольтера.

Для повернення у ХХІ століття ми повинні докорінно змінити структуру економіки та відновити визначальну роль вторинного сектору – переробки сировини та виробництва готової високоякісної продукції в усіх галузях.

Тому головними напрямками відродження української економіки має стати нова прискорена індустріалізація країни та розвиток високотехнологічних галузей з високою доданою вартістю продукції.

За дуже короткий час ми маємо збудувати в країні величезну кількість нових заводів, фабрик, виробничих підприємств, лабораторій та інших промислових об'єктів.

Для інвесторів, які готові вкладати гроші в будівництво нових підприємств держава має забезпечити найкращі умови – починаючи від створення індустріальних парків в усіх куточках країни, і закінчуючи пільговим оподаткуванням для новостворених виробництв.

І тоді на тисячах нових підприємств працюватимуть мільйони українців, вони отримуватимуть гідну зарплату, і їм не доведеться їхати з країни в пошуках шматка хліба.

Звичайно, надзвичайно важливими для економіки країни є й інші галузі, такі, як сфера IT та традиційний для України аграрний сектор. Але вони не витягнуть нас з прірви. Нам потрібні тисячі підприємств, і ми маємо їх збудувати, якщо хочемо стати великою європейською державою.

Читайте також: Ольга Богомолець: Зарплати наших медиків сьогодні навіть нижчі, ніж у Зімбабве

У світі сьогодні є трильйони вільних доларів, які шукають собі об'єкти для інвестицій. Але, на жаль, вкладати в Україну сьогодні майже ніхто не хоче.

І справа зовсім не у війні, адже і до війни інвестори не надто рвалися до України. Вони з набагато більшим задоволенням вкладали гроші у той же Ізраїль, який весь час знаходиться у воєнному стані.

Причина в тому, що наскрізь прогнилі українські політичні еліти, під яким би партійним прапором вони сьогодні не виступали, створили в країні нестерпні умови для бізнесу.

Корупція, немов ракова пухлина, пронизала своїми метастазами всю державу та перетворила її на порожнє трухляве тіло. Зовні – все виглядає як справжнє державне утворення. Але зазирнеш всередину – і побачиш лише гниль та труху.

У таких умовах вкладати кошти у виробництво, яке окупиться лише через кілька років, ніхто у здоровому глузді не буде. Ніхто у світі не хоче працювати в країні, де правлять політики, подібні нашим.

Та й нашим політикам зовсім не потрібні заїжджі гості, які вимагатимуть дотримання якихось прав та цивілізованих правил гри. Наш політичний клас звик лише красти, брехати і знову красти.

Тому якщо ми хочемо зрушити, нарешті, з мертвої точки, ми маємо повністю усунути їх від влади, як всі ми мріяли під час Майдану.

Ми маємо привести у владні кабінети людей, які вимірюватимуть власний успіх не кількістю вкрадених мільярдів, а тисячами нових підприємств, двозначним ростом ВВП, стабільним і значним зростанням зарплат і пенсій, відновленням високорозвинутої і доступної людям медицини, освіти, культури і мистецтва.

Ці люди – просто ефективні фахівці, які вміють працювати на результат, вчені з великими знаннями та досвідом, успішні молоді управлінці, які вміють організовувати процеси... Саме вони, а не порожні балакуни, що називають себе політиками, мають стати новою елітою, яка зробить нашу країну великою. Я вірю в це, і так буде!